Полька-пташка, краков'як, гопак, українське народне "Яблучко" і піруети на тему "Ой повним повна моя коробочка" - майстер-клас з таких незвичайних танців відбувся 20 січня в обласному центрі культури і мистецтва (вул. Пушкінська, 62). Автентичним слобожанським па можна було навчитися в рамках фольклорної вітальні на тему "Ой там на річці, на Йордані".
Фольклорна вітальня «Ой там на річці, на Йордані» була присвячена завершенню зимових святок. На цей раз в залі було соло народного аматорського фольклорного колективу «Калинонька» села Лиман Зміївського району Харківської області, чия творчість увійшла до збірки записів шедеврів українського фольклору.
Особливості святкування святок на Зміївщині
Учасники колективу продемонстрували традиційні колядки, щедрівки, жартівливі та ліричні пісні, характерні для їхнього населеного пункту. Носії автентичних традицій не тільки дбайливо зберігають творчість своїх предків, а й намагаються долучити до нього сучасників.
"З колядками та щедрівками ми їздимо по району, ходимо по домівках. Нас вже знають і чекають ", - розповідає керівник колективу Ольга Корнієнко.
Учасники «Калиноньки» зберегли старовинні костюми - один з головних відмінних елементів - розкльошені жіночі корсетки з довгим рукавом. Є екземпляри, яким вже більше сотні років.
«Це такий демісезонний варіант. У них ми ходимо і по селах колядувати, щедрувати.
Селяни з радістю нас пускають і намагаються щедро пригостити. Буває гроші дають, ковбасу, а то й самогонки. Потім ми збираємося у баби Марусі, все, що «наколядували», викладаємо на загальний стіл, і гуляємо, - ділиться секретами нехитрих радощів старша хранителька традицій 82-річна баба Рая.
Данилівський гармоніст
А от чого немає у лиманців, так це своїх музикантів. Для виступу у фольклорній вітальні баяніста зафрахтували. Приїхав поділитися своєю творчістю і гармоніст-самоучка із селища Велика Данилівка Володимир Іванович Єрмак.
«У мене гармошка-вєнка. Незвична вона тим, що у неї в одну сторону ідуть одні ноти, а в іншу - інші. Це відреставрований інструмент, але лад ще тридцятих років минулого століття, - розповідає гармоніст. - У нас в сім'ї всі по чоловічій лінії грали на гармошці. А взагалі на Великій Данилівці на кожній вулиці був свій гармоніст».
У репертуарі Володимира Єрмака до двохсот танцювальних мелодій, чимало і власних творів. Приміром, «Данилівський перебір».
«А ще у нас на Данилівці багато Єрмаків, ось на честь данилівських Єрмаків я написав польку-Ермачанку», - розповів гармоніст і тут же виконав.
До речі, участь у фольклорній вітальні Володимиру Єрмаку далася нелегко. По дорозі зламалася маршрутка, в якій він їхав, і немолодому вже чоловікові довелося кілька кілометрів йти пішки з гармошкою в руках. Своїм ходом добиралися із Зміївського району до Харкова і учасниці «Калиноньки» - їхали електричкою. Незважаючи на втому у дорозі, вони не тільки заспівали, а й пустилися в танок.
Баба Рая показала клас виконання польки-пташки
Свою хореографічну культуру лиманці практично втратили. Зате з радістю взяли участь у майстер-класі з традиційних народних побутових Слобожанських танців. Спритніше за всіх танцювала баба Рая, граціозно рухаючись певним кроком по колу з партнером і на ходу обертаючись - за це обертання танець і отримав назву польки-пташки.
Майстер-клас провела господиня імпровізованої фольклорної вітальні керівник колективу "Муравський шлях» ООМЦКМ Галина Лук'янець за допомогою артистів з її фолькгурту. Із задоволенням вчилися народним танцям більшість гостей. Непросто далися їм рухи ще одного виду польки, яка називається «Краков'як».
«Різновиди польки прийшли до нас із заходу, - розповідає Галина Лук'янець. - Для Слобожанщини характерний гопак, в якому беруть участь і чоловіки, і жінки. Ми бачили різні його варіанти під час фольклорних експедицій по селах у 80-ті роки. А зі сходу, з боку Росії до нас прийшли хореографічні варіації на тему «Ой повним повна моя коробочка».
Освоїли численні учасники майстер-класу і основні рухи народного українського танцю на тему мелодії «Яблучко». Та так увійшли в раж, що ще довго не могли розійтися, продовжуючи танцювати, співати й веселитися. А потім дівчата пішли гадати.
Ворожили на женихів
«На святки дівчата ворожили на наречених: розкладали на підлозі зерно, дзеркало і ставили воду. Заносили в будинок півня і дивилися, якщо той відразу піде зерно дзьобати - значить майбутній чоловік буде хазяйновитий, якщо до дзеркала піде, то буде хвалько, себелюбний егоїст, а якщо до води - буде п'яницею, - розповіла про народні традиції Галина Лук'янець. - А ще ходили до сусідніх хатах і підслуховували, про що там говорять, якщо почують «піди, принеси ...», значить піде дівчина заміж, якщо «сядь», - то сидіти ще їй цілий рік незаміжньою. На початку великих свят першим занести у двір ногу повинен був чоловік. Бажано, щоб він був здоровий і сильний. Жінки сиділи вдома до вечора. Якщо не було чоловіка, то хоча б собаку пускали чоловічої статі».