ТРАДИЦІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ в смт Малинівка Чугуївського району Харківської області | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:
( 4 шт. )

ТРАДИЦІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ в смт Малинівка Чугуївського району Харківської області

 Селище Малинівка розташовано біля річки Сіверський Донець, на протилежному березі від міста Чугуїв. Селище було засновано у 1652 році козаками-переселенцями з Лівобережної України – ще й до тепер його мешканці, за козацьким звичаєм, звуть вулиці сотнями. Як вістить місцева легенда, традиція виготовлення ляльок-мотанок залишилася у спадок малинівцям саме від козаків, які використовували їх як обереги під час походів.

Місцеві мешканці розрізняють декілька видів ляльок. Наприклад, «Лялька-немовля», яку виготовляли при народженні дитини та укладали в ліжечко для охорони її сну та здоров’я, або ж «Баба-берегиня», яка мала допомагати оберігати достаток сім’ї, «Лялька-наречена», що на думку  пращурів захищала дівчат від порчі та підтримувала їх. Були святкові ляльки: «Великодня голубка» червоного кольору, яка символізувала відродження, «Вербниця», «Лялька Івана Купала». Цікавими є і весільні «Ляльки-нерозлучники», особливістю яких є спільна рука для молодої і молодого – символ майбутнього нерозривного подружнього життя. Саме такі ляльки набирають популярність в весільних обрядах Чугуївщини зараз.

Секрети виготовлення ляльок, як вважають місцеві мешканці, передавалися в родині від матері до дочки. Місцева майстриня Галина Савченко продовжує традицію виготовлення ляльок-мотанок так само, як і колись її бабуся. Пані Галина зазначає, що ляльку-мотанку  виготовляють за певними правилами. В основу ляльки береться гілочка плодового дерева, яке обов’язково має бути жіночого роду: вишня, яблуня тощо. Але перед тим, як зламати прутика, аби не образити деревце, треба проговорити такі слова: «Пробач мені гілочка, що ми тебе ламаємо, це людям на добро».

Там, де формується голівка, кладуть монетку і зерно пшениці – символ родючості. Голки не застосовують зовсім – лише кілька клаптиків тканини, стрічки, дерев’яна паличка, нитки. Робили ляльку шляхом намотування, примовляючи на кожен вузлик побажання: «на здоров’я», «на щастя» тощо. Пані Галина згадує про свою бабусю, котра також виготовляла ляльок-мотанок. Робила вона це за зачиненими дверима, щоб ніхто не бачив.

У давнину, коли дівчина виходила заміж, мати їй дарувала ляльку-мотанку як оберіг для нової домівки; хворій дитині давали погратися з лялькою, після чого іграшку знищували, бо вірили, що вона вбирає в себе дитячу недугу. Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона охороняла це місце від нечистої сили до народження наступної дитини. Іноді бабуся чи мати робила ляльку нашвидкуруч, щоби зайняти дитину, аби та не плакала – така лялька оберегом не вважалася.

В сімейному архіві Галини Савченко зберігається зошит, де її бабуся записувала, кому робила мотанки і кому їх дарувала. Велика кількість таких записів наштовхує на думку, що в ті часи ляльки-обереги користувалися неабияким попитом. Так, одним із яскравих спогадів пані Галини є розповідь її бабусі про те, як та робила ляльку-мотанку для своєї сусідки. Її чоловік не повернувся з війни – пропав, як сказали, безвісті, думали, що мужчини вже немає серед  живих. Щодня впродовж кількох років жінка загадувала лише одне бажання, щоби її чоловік повернувся додому живий – цьому мала зарадити лялька, виготовлена бабусею Галини Савченко. Кожного разу, замислюючись про бажане,  жінка прикрашала ляльку  стрічками, намистом,  бантиками, всілякими прикрасами, допоки залишилося відкритим одне тільки обличчя. Врешті-решт її чоловік повернувся живий, виявилось, що він перебував в полоні поранений. Бабуся пані Галини вважала, що сусідці саме лялька допомогла.

Ляльки-мотанки як обереги не втрачають своєї актуальності й у наші дні – виготовлені руками місцевих майстринь, вони є звичним подарунком солдатам і офіцерам, які несуть службу в АТО. Кілька таких ляльок, що побували в зоні бойових дій і, як вірять, принесли удачу своїм власникам, знайшли своє місце серед експонатів Чугуївського краєзнавчого музею.

Популярність народної іграшки на Чугуївщині невпинно зростає. Консультант місцевого сувенірного магазину Олена розповідає, що зараз мотанки слугують символічним дарунком, який може бути добрим атрибутом затишку у домі. Якщо лялька зроблена для магазину, вона отримує паспорт з ім’ям та теплим побажанням «Добрим людям на добро».  Судячи з інтересу молоді Чугуївщини до майстер-класів та попиту на сувенірні ляльки у магазинах, мабуть, це лише початок другого життя ляльки-мотанки.

 

 

1.Бабуся Галини Савченко

01 copy copy copy copy copy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2. Краєвид Малинівки

02 copy

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Лялька-мотанка

03 copy

 

 

 

 

 

 

4. Ляльки з зони АТО

04 copy copy

 

 

 

 

 

 

5. Магазин сувенірної продукції

05 copy

 

 

 

 

 

 

6. Майстриня Галина Савченко

06 copy copy

 

 

 

 

 

 

7. Зошит бабусі Галини Савченко

07 copy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.  Майстер-клас в Чугуївському професійному ліцеї

08 copy

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сховати метелика