Пісенно-обрядові традиції с. Киселі ще з 80-х років минулого століття активно досліджувались відомим харківським фольклористом В. Осадчою, в публікаціях якої неодноразово згадуються колядки та щедрівки цього села.
З книги «Фольклорні осередки Харківщини» (Серія «Муравський шлях – 2002»), м. Харків, «Регіон-інформ», 2002 р.:
На Рожество зранку господиня варе кутю, узвар, пече пироги з квасолею, капустою. Тричі кликали Мороза вечеряти. З куті зберуть вершечок і давали корові, щоб, можливо, скотина не хворіла.
Діти (хлопчики) колядували зранку 7 січня (на Різдво):
Я маленький хлопчик
Заліз на стовпчик,
В дудочку граю,
Христа возславляю.
Після обіду можна було колядувати і дівчатам. Вони носили паперову звізду, до неї співали:
Звізда ясна воссіяла
І трьом царям путь вказала –
Отвержітеся три царі,
Несіть Христу три дарі.
Та й несуть з миром, ще й з кадилом,
Христу дарі призносили.
Во храм душі, во храм Божий
На коленках підійшов.
Та когда Ісус Христос народився,
То цар Ірод засмутився.
Посилає свої слуги,
Христа вбити желає.
Малих діток, сказав Ірод,
Малих діток всіх побити.
Ангол возвіщає, на путь наставляє.
Іде звізда чудно з восток на полудню.
Над вертепом воссіяла
І трьом царям вказала.
Ішла Марія та й з монастиря
(Колядка)
Ішла Марія та й з монастиря,
Алилуя, алилуя, та й з монастиря.
Зустріли її троє жидов’ят.
Алилуя, алилуя, троє жидов’ят.
А це ті жиди Христа мучили,
Алилуя, алилуя, Христа мучили.
Ми не мучили, ми не бачили.
Алилуя, алилуя, ми не бачили.
Мучили Христа старії жиди,
Алилуя, алилуя, старії жиди.
Старії жиди, наші прадіди.
Алилуя, алилуя, наші прадіди.
Дай, Боже, вечір добрий!
Після Нового року господар ходив в садок лякати дерева. Брав з собою сокиру, підходив до деревини і говорив, стукаючи по неї сокирою: «Ти будеш родити? Як будеш родити – не буду рубити. А не будеш родити – буду рубити!». А хтось із сім’ї сидить поруч і відповідає: «Буду, буду, буду!».
Від Різдва до Нового року не можна було сміття виносити з хати. Його мели в Святий вугол, а після закінчення святок збирали і палили коло дерев у садку. Ця дія виконувалась разом із ляканням дерев.
Фольклор центральної степової частини Харківщини, де розташоване с. Киселі, відрізняється особливою манерою співу, з драматичним, акцентованим, максимально «відкритим звуком», великою кількістю повільних, розлогих пісень гуртового виконання. Як і в сусідніх Балаклійському, Зміївському районах, киселівська манера обрядового співу прикрашена «тончиком», верхнім сольним голосом, що виконується напруженим писклявим тембром.
1. Щедрівка «Без кукілю, без мітлиці», виконує фольклорний гурт с. Киселі, запис В. Осадча, М. Хай, М. Семиног, 1991 р. (http://www.cultura.kh.ua/ru/activities/folklore-research-laboratory/record-library/5264-bez-kukilju-bez-mitlitsi-schedrivka-s-kiseli-pervomajskij-rajon-harkivska-oblast)
2. Колядка (народна псальма) «Ішла Марія з монастиря», виконує Сидоренко Софія Гнатівна (1914 р.н.), запис В. Осадча, М. Хай, М. Семиног, 1991 р. (http://www.cultura.kh.ua/ru/activities/folklore-research-laboratory/record-library/5265-ishla-marija-z-monastirja-koljadka-s-kiseli-pervomajskij-rajon-harkivska-oblast)
3. Щедрівка «Меланія пребагата» виконує фольклорний гурт с. Киселі, запис В. Осадча, М. Хай, М. Семиног, 1991 р.(http://www.cultura.kh.ua/ru/activities/folklore-research-laboratory/record-library/5266-melanija-prebagata-schedrivka-s-kiseli-pervomajskij-rajon-harkivska-oblast)
Сучасне святкування Щедрого вечора зі слів носіїв традиції, учасників відомого фольклорного гурту «Киселяночка», описують культпрацівники Первомайського районного будинку культури:
Святковий вечір учасниці ансамблю «Киселяночка» починають зі зборів. В кожної жіночки зберігається щось із традиційних елементів одягу – це квітчасті хустини та намиста. Колись в скрині ансамблю були оригінальні традиційні свити та жупани, але до наших днів, на жаль, зберігся лише один.
Причепурившись як слід, учасниці гурту збираються разом в оселі однієї з них, розспівуються, повторюють послідовність ритуальних дій, та випивають традиційну чарочку горілки – «для зігріву» та налаштування на потрібний настрій.
Після цього – вирушають на вулицю, по дорозі вітають усіх зустрічних, бажають їм щастя та добробуту. Обхід осель починається зазвичай з будинків родичів щедрувальників, кумів і сватів, згодом - переходять до друзів та знайомих. Буває так, що жителі села перехоплюють співочу групу прямо на вулиці та запрошують до своїх осель з тим, щоб щедрувальники принесли радість та добробут і в їхній дім.
Сам ритуал починається привітанням господарів піснями, потім – приведення до оселі Маланки та Кози (котрих зображують учасниці колективу або діти, які долучаються до щедрувальної групи вже по дорозі).
Особливістю киселівського щедрування є те, що окрім широко відомих щедрівок учасниці знають та виконують кілька старовинних, не поширених на даний час пісень: «Меланія» та «Ой, з за гори сонце сяє».
Господарі осель дарують щедрівникам гостинці та гроші, а подекуди пригощають стравами у власному домі. Після завершення обходів щедрівники знову повертаються до тієї оселі, де збиралися перед виходом. Там вони розділяють нащедроване та святкують за спільним столом.
Фільм про Щедрівку у Киселях демонструє суттєвий вплив масової культури, залишків культурно-просвітницької системи радянських часів, що проявляється у використанні «клубних костюмів», «сценічних реплік», постановочних елементів, співу популярних колядок, на прадавні складові обряду. Однак учасниці гурту «Киселяночка» зберегли місцеві тексти та старовинну манеру виконання колядок та щедрівок. На жаль, колективу бракує молодих наслідувачів, і таким чином, місцеві традиції заходяться під загрозою зникнення.
Народний аматорський гурт «Киселяночка» (січень 2016 р.)
Фотоархів народного аматорського гурту «Киселяночка» (фото 2)
Фотоархів народного аматорського гурту «Киселяночка» (фото 3)
Народний аматорський гурт «Киселяночка» колядує.
Народний аматорський гурт «Киселяночка». Щедрівка
