Народний календар: Вулиця | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:
( 4 шт. )

Народний календар: Вулиця

vechornciДосліджуючи соціальну реальність українського села, неможливо оминути увагою життя молодіжної громади — яскраве, але в той же час  підпорядковане численним правилам, дотримання яких мало стати запорукою успішної соціалізації молодої людини. Між тим, у досить суворому селянському світі молодість була явищем швидкоплинним: на Слобожанщині на початку ХХ століття дівчина приставала до дівочої громади (тобто починала дівування) років у 16, і вже за рік-другий, дасть Бог, дожидали в її хаті сватів. А на весіллі молода урочисто прощалася зі своїм безтурботним життям у батька з матір'ю та приймала нову для себе роль поважної молодиці.

Аби шлюб був вдалим, не досить було покладатися на щасливий випадок. Хоч і казали, що "гарну дівку і на печі знайдуть", дівчата воліли брати ініціативу в свої руки. Парубки теж не лишалися осторонь, адже кожен хотів обрати собі пару до душі: щоб і гарна була, і весела, і хазяйновита. Цій меті (знайомства та дошлюбного спілкування) і слугували обов'язкові для кожного села зібрання молоді: взимку — вечорниці, а в теплу пору року — вулиця.

Dudin -Vulytsya-Вулиця (її в Богодухівському районі ще називали "сходинка") починалася навесні, з настанням тепла (орієнтовно від Великодніх свят), і тривала все літо — аж до осені. Збиралися хлопці та дівчата надвечір у заздалегідь визначеному місці: на майдані посеред села, у кого під вишнями, коло ставка або на луках. Гарно було знайти колоди з якогось дерева, що лежали на землі: там добре посидіти, лускаючи насіння, жартуючи та співаючи пісень. Так і казали: "Ходімо на колодки!" І, звісно, незмінною прикметою вулиці була витоптана танцюльками трава.

В народі кажуть: "Як найдеш підкову — на щастя, а як закопаєш її біля двору — буде вулиця збиратися". Цим, розповідають на Богодухівщині, бувало, користувався хлопець, якщо його обраницю не пускала мати на "сходинку": навмисне закопував підкову коло хати дівчини, щоби там вулиця збиралася. Проте заборона на відвідини молодіжних зібрань траплялася не часто: хіба дівка ще замала або в сім'ї є дві-три сестри і старша досі незаміжня. Зазвичай батьки самі спонукали своїх дорослих дітей гуртуватися в колі однолітків: нерідко батько давав сину гроші для вечорниць, а мати донці — сир, яйця, борошно тощо.

Як починало смеркати, першими на вулицю збиралися дівчата, зачинаючи співати. Пісні співали різні, проте особливе місце займали ті з них, в яких вихваляли дівочу красу та зграбність і водночас потішалися з хлопців, висловлювали побажання щасливого шлюбу та острах одружитися з нелюбом. Парубки, як згадують, приходили пізніше та певний час стояли осторонь, спостерігаючи. Проте дуже скоро над селом уже лунав голосний молодий сміх, що супроводжував спільні ігри, танці, жартівливі розмови, не стихаючи аж до світання.

Підготувала методист лабораторії досліджень нематеріальної культурної спадщини Світлана Коновалова

Аудіозапис: "Горе ж тому а й лебедику" (лірична) с.Матяшівка, кут.Ліски, Полтавська область

Ноти: "Горе ж тому а й лебедику" (лірична) с.Матяшівка, кут.Ліски, Полтавська область

Сховати метелика