Ніяких стразів, паєток та вінків з соняшників: фахівці розвіяли міфи щодо українського вбрання | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)

Лабораторія досліджень нематеріальної культурної спадщини

A+ R A-
Рейтинг статті:
( 3 шт. )

Ніяких стразів, паєток та вінків з соняшників: фахівці розвіяли міфи щодо українського вбрання

семінар з традиційного народного костюму28 лютого 2013 року в Обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва відбувся семінар для керівників фольклорних гуртів Харківської області та міста Харкова на тему «Презентація фольклору в сьогоденні: народний костюм як важлива складова традиційної культури». Тема семінару актуальна, бо зараз існує проблема сценічного костюму у фольклорних колективах.

«Останніми роками, не дивлячись на те, що всі кажуть про прикре становище культури, по області все-таки потрошку йде процес оновлення матеріальної бази, - розказала завідувачка лабораторії досліджень нематеріальної культурної спадщини центру культури і мистецтва Галина Лук'янець, – Я маю відомості, що багатьом колективам області, зокрема, фольклорним виділяються кошти на пошиття народних костюмів. Цей процес йде зі складностями, бо десь не вистачає інформації, десь бюджет на костюми є скромніший, ніж хотілося, або пропозиція не така, як нам потрібна».

Відомостей про народний костюм та його особливості в певному районі, усну традицію якого представляє той чи інший фольклорний колектив, дуже мало, а часто такі дані взагалі втрачені. Тому при пошитті костюмів припускається багато помилок. По-перше, виходять з дещо «попсового» попиту на яскраві кольори, мережева, паєтки, стрази, а також з цілком стереотипного бачення українського вбрання (вишиванка й шаровари – в хлопців, сорочка, червона юбка та вінок – у дівчат). Незнання елементарних «комільфо» народного українського костюму призводить до плутання кольорів, аксесуарів у відповідності з віком та статтю виступаючого. Саме з просвітницькою метою, для запобігання усім цим помилкам і був влаштований семінар.

Олена Пантелей,  семінар з традиційного народного костюмуНа Слобожанщині було три варіанти костюму

«Наш край, Слобідська Україна, був заснований у середині 17-го століття. Насамперед, його заселили українські селяни, козаки, які втікали від польського гніту, - розповіла зав. відділу етнографії Харківського історичного музею Олена Пантелей. – Також сюди переселилися московські служиві люди, яких надсилала московська влада для захисту своїх південних кордонів. Тож на Слобожанщині склалося три варіанти народного костюму: український, південноросійський та північноросійський».

Всі ці три типи народного костюму, що зустрічалися на Слобожанщині у 19-му-на початку 20-го сторіч, співробітники історичного музею продемонстрували, показавши зразки традиційного слобожанського вбрання з музейної колекції, зокрема, її перлину – юпку (жіночий жакет з рукавами), зшиту спеціально для Паризької виставки 1888 року.

жіночий головний убір, семінар з традиційного народного костюмуУкраїнський жіночий костюм на Слобожанщині складався з довгої сорочки з вишитим коміром, рукавами та подолом, жіночого жакету – керсетки, юпки – верхнього демісезонного жакету з рукавами, плахти, чобіт, взимку - кожуху.

Переселенці з Воронежської та Московскої губернії мали свої характерні особливості у вбранні. Сорочка була значно коротшою та мала кольорову вставку на плечах. Замість плахт та фартухів жінки одягали сарафани, вишиті на грудях та на подолі. Ширина подолу іноді сягала 6 метрів!

Білгородчина і Курщина відрізнялись більш скромною вишивкою на сорочці та покроєм спідниць з трьох шматків різної тканини. На голові білгородські жінки носили шапки «сороки» з оксамиту, парчі, вишиті металевими нитками та прикрашені китицями. Крім того, росіяни на Слобожанщині полюбляли носити плетені лапті, тоді як серед українців такий вид взуття поширеним не був.

Жінкам не личить співати у віночках

Валентина Сушко, семінар з традиційного народного костюму«Костюм не може бути відірваний від часу та соціально-економічних умов, - наголосила викладач Харківської державної академії дизайну та мистецтв, кандидат історичних наук Валентина Сушко. - Наприклад, яскрава вишивка великими червоними квітами на сорочці з'являється тільки в кінці 19-го століття. Це той час, коли можна не фарбувати нитки вдома, не білити тканину. Всі матеріали стають дешевшими».

Стереотипний образ українця/українки склався досить недавно, а саме протягом 20-го століття. Тепер багато елементів костюму та пов'язаних з ними неписаних правил забуті.

«На виступах народних ансамблів буває так, що жінки давно «не призивного» віку виходять і співають у віночках. Оце, звичайно, просто караул, - вважає Валентина Анатоліївна. - Коли треба одягати віночок? Насправді, в традиційній культурі коли дівчина вийшла заміж – та хоч тобі 14 років – зав'язала голову, повік не розв'яжу. Для цього використовувалась намітка – жіночий головний убір, який повністю закриває голову. Крім того, у складі фольклорних ансамблів зазвичай мало чоловіків, і вони, як правило, стоять на сцені простоволосі. «Хоч бриль, хоч рукою прикрий», але у поважного чоловіка в народній культурі мусить бути шапка. І чим вона вища і кучмистіша, тим більша повага».

Отож, при підборі та пошитті костюмів для виступів Валентина Анатоліївна порадила керівникам та учасникам фольклорних колективів виходити з власного репертуару:

«Якщо ви співаєте: «Ой, варенички приніс...», то у вас може бути один варіант костюму. Якщо ви співаєте якусь глибинну архаїку, то на мій погляд, вам треба звернутися і до більш давнього варіанту костюму».

Мирослава Семенова, семінар з традиційного народного костюму Всі ці деталі дуже важливі, бо вони несуть в собі символіку, вважає доцент Харківської гуманітарно-педагогічної академії, кандидат педагогічних наук Мирослава Семенова:

«Наприклад, вінок на голові мав сакральне значення та символізував небо та вищий світ. Вишивка на сорочці (зокрема квіти) асоціювались з рослинним світом. Картата плахта (спідниця) мала орнамент з прямокутників, які схожі на пахану родючу землю, поля. Таким чином, жінка в традиційній культурі уподібнювалась Всесвіту».

Жовтий, блакитний, салатовий є недоречними кольорами

майстер-клас, семінар з традиційного народного костюмуВиявляється, значну роль відіграють і вибір матеріалів, аксесуари та колористика українського традиційного вбрання.
«Основними кольорами в гамі традиційного українського вбрання є природні: червоний, білий, чорний, іноді синій або зелений (наприклад, в стрічках на вінку), - підкреслила завлабораторії досліджень нематеріальної культурної спадщини центру культури і мистецтва Галина Лук'янець. – Використання яскравих кольорів, наприклад, жовтого, блакитного, салатового, є більш ніж недоречним.

Для учасників семінару провели і майстер-клас з виготовлення елементів народного костюму. Присутні навчилися робити найпростіший, але вишуканий варіант дівочого вінку з жатого паперу, проволоки та картону. Також учасниці фольклорного гурту «Муравський шлях» центру культури і мистецтва Олександра Тимченко та Катерина Комарова продемонстрували традиційну техніку виготовлення воскових прикрас для вінку та техніку плетіння поясів на домашньому ткацькому станку. А Галина Лук'янець показала типи зав'язування платка та поясу.

Усі учасники семінару отримали на дисках матеріали (книжки, фотографії та малюнки), які слугуватимуть інформаційною допомогою у виборі, заказі та виготовленні традиційного українського вбрання.

Більш детально про семінар можна дізнатися з відеоматеріалу (зараз завантажується).

Щоденник експедиції

Prev Next

Щоденник експедиції с. Вязова Краснокутського району Харківської області 1-5 лютого 1988 р.

  Щоденник експедиції с. В'язова Краснокутського району Харківської області 1-5 лютого 1988 р. Можн...

Детальніше

Бєлгородський район Бєлгородської області, 18-21 вересня 2012 р.

Фольклорно-етнографічна експедиція „Стежками Слобожанщини" по населенним пунктам Бєлгородської облас...

Детальніше

Борисівський район Бєлгородської області, 14-18 серпня 2012 р.

Фольклорно-етнографічна експедиція „Стежками Слобожанщини" по населеним пунктам Бєлгородської област...

Детальніше

м. Балаклія Харківської області, 24 березня 2011 р.

Експедиційний виїзд до м. Балаклія Харківської області Експедиційний звіт Лук'янець Г.В. 24 березн...

Детальніше

с. Петрівка Золочівського району Харківської області. 2 жовтня 2011

с. Петрівка Золочівського району Харківської області Експедиційний звіт Лук'янець Г.В.   2 жовтня...

Детальніше

смт. Котельва Полтавської області. 27-28 липня 2011

Експедиція лабораторії досліджень нематеріальної спадщини 27-28 липня 2011 року смт Котельва Полтавс...

Детальніше

Фонотека

Prev Next

«Без кукілю, без мітлиці» (щедрівка) с. Киселі Первомайський район, Харківська область

Детальніше

«Ішла Марія з монастиря» (колядка) с. Киселі Первомайський район, Харківська область

Детальніше

«Меланія пребагата» (щедрівка) с. Киселі Первомайський район, Харківська область

Детальніше

«У віконця старенькая мати» (балада) с. Деревки Котелевський район, Полтавська область

Детальніше

«Та й понад нашим яром» (лірична) с.м.т. Котельва, Полтавська область

Детальніше

«Та й ішов козак дорогою» (балада) с. Михайлівка Котелевський район, Полтавська область

Детальніше

«Ой нема гірш нікому» (балада) с.м.т. Котельва, Полтавська область

Детальніше

«Ой на вої нарожденні» (колядка) с.м.т. Котельва, Полтавська область

Детальніше

«Не кропи мати водою» (весільна) с.м.т. Котельва, Полтавська область

Детальніше

«А до мене вечірком» (жартівлива) с.м.т. Котельва, Полтавська область

Детальніше

«А в нашого пана береза стояла» (щедрівка) с.м.т. Котельва, Полтавська область

Детальніше

«Славлено, преславлено» (весільна) м. Балаклія, Харківська область

Детальніше

«Смутний вечір, тихий ранок» (лірична) м. Балаклія, Харківська область

Детальніше

«Короваю, наш раю» (весільна) м. Балаклія, Харківська область

Детальніше

«Уже сонце котиться» (буряшна) с. Огиївка, Сахновщинський район, Харківська область

Детальніше

Нотації та тексти

Prev Next

"Уже сонце котиться" (буряшна) с. Огиївка, Сахновщинський район, Харківська область

Детальніше

"Ой, паночку наш, наш" (буряшна) с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська область

Детальніше

"Ой чиє ж то козеня?" (жнивна) сел. Польова, Дергачівський район, Харківська область

Детальніше

"Ой люди люди вороги" (весільна) с.В'язова, Краснокутський район, Харківська область

Детальніше

"Горе ж тому а й лебедику" (лірична) с.Матяшівка, кут.Ліски, Полтавська область

Детальніше

"По той бік гора" с.В'язова, Краснокутський район, Харківська область

Детальніше

"Ой то й на горі" (колядка) с.В'язова, Краснокутський район, Харківська область

Детальніше

"Вітер віє..." с.В'язова, Краснокутський район, Харківська область

Детальніше

"Ой, сонце низенько" (весільна) с.Терни, Лубенський р-н, Полтавська область

Детальніше

"Ой, з-за гір, з-за гір вилітав сокіл" (козацька) с.Гоголеве (хут.Марченки), Полтавська область

Детальніше

"Лежить чумак" (чумацька) с.Матяшівка, Великобагачанський р-н, Полтавська область

Детальніше

"Ой рано куры запяли" (колядка) с.Журавлевка, Белгородский район, Белгородская область РФ

Детальніше

"На горі, горі, горіли огні" (колядка) с.Стригуни, Борисівський район, Бєлгородська область РФ

Детальніше

"Смутний вечір, тихий ранок" (лірична) м.Балаклія, Харківська область

Детальніше

"Славлено, преславлено" (весільна) м.Балаклія, Харківська область

Детальніше
Сховати метелика