Бєлгородський район Бєлгородської області, 18-21 вересня 2012 р. | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:
( 1 шт. )

Бєлгородський район Бєлгородської області, 18-21 вересня 2012 р.

Фольклорно-етнографічна експедиція „Стежками Слобожанщини" по населенним пунктам Бєлгородської області з метою дослідження традиційної народної культури етнічних українців, організована Спілкою етнологів та фольклористів м. Харкова

Експедиція до Бєлгородського району Бєлгородської області 18-21 вересня 2012 р.

Попередні етапи експедиції здійснені:

у 2003-2004 р.р.  до Шебекінського району

у 2007 р. до  Грайворонського району

у 2008 р. до Борисівського району

у серпні 2012 р. до Борисівського
району

Склад експедиції:

Олійник Н.П. – голова Спілки етнологів та фольклористів м. Харкова;

Лук'янець Г.В. – завідувач лабораторії досліджень нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ.

Обстежені села: сел. Майський, с. Черемошне, с. Ясні Зорі, с. Красний Октябрь, с. Щетинівка, с. Варварівка, с. Журавлівка

З 18 по 22 вересня 2012 р. ми продовжили обстеження поселень етнічних українців на території Бєлгородської області. Цього разу ми приїхали до Бєлгородського району, який також межує з
Харківщиною. Зразу ж скажу, що в роботі експедиції ми знову зустріли щире бажання допомогти і з боку наших колег з Бєлгородського державного центру народної творчості, і з боку адміністрації Бєлгородського району. Як і завжди, наші сусіди люб'язно взяли на себе вирішення багатьох експедиційних проблем: поселення, пересування по території району, організації контакту з творчими
працівниками та автентичними носіями.

Експедиційний виїзд розпочався 18 вересня із спілкування з працівниками БДЦНТ, вивчення досвіду роботи з багатющим фондом фольклорних записів.  Особливу цікавість ми виявили до записів українських пісенних зразків. Старший науковий співробітник центру Валентин Анатолійович Котеля поділився інформацією про систему зберігання та обробки інформації, популяризацію та використання фондових одиниць у подальшій науковій та просвітницькій роботі. Також нам показали бібліотеку центра та збірки фольклорних матеріалів, яких за останні роки видано у БДЦНТ чимало. Декілька примірників літератури подарували. За ініціативою центру згодом, 20 вересня, ми надали інтерв'ю Бєлгородському радіо про хід експедиції. Разом з нами в передачі взяв участь і В. А. Котеля.

altЗакінчився перший день експедиції у сел. Майський, яке є районним центром Бєлгородського району і стало нашою базою. Ми оселилися в однієї з учасниць місцевого вокального гурту „Завалінка". На наступний день ми записали від учасників цього гурту декілька популярних українських пісень.

гостинна парочка зустрічає відвідувачів Будинку народної творчості у сел. МайськийГурт збирається в Будинку народної творчості, який має окреме приміщенні та статус районного закладу. Окрім колективів, там працюють народні майстерні, проводяться виставки, концерти. Є чудовий музей побуту з декількох кімнат. Отака парочка (до речі, „бабуся" вдягнена в українську сорочку) зустрічає усіх відвідувачів просто за вхідними дверима закладу.

Плануючи цей виїзд, ми передбачали, що район, який найбільше наближений до міста, та ще і є основною територію міжнародної траси, навряд чи буде багатий на цікавий етнографічний матеріал. Однак до цих історично-територіальних ускладнень додалося ще й деяке непорозуміння із бєлгородцями, що допомагали нам в проведенні експедиції. Більшість населених пунктів, куди нам запропоновано були поїхати,  виявилися поселеннями етнічних росіян. Творчі колективи з сел. Майський, с. Журавлівка мали дуже строкатий склад учасників за територіальною ознакою –
переселенці з різних куточків Росії та України. Для представників місцевої влади та клубних працівників наше намагання записати місцевий український матеріал (хохлів, як тут називають представників українського етносу)  трактувалося як пошук будь-якої української традиції, тому, наприклад у с. Щетинівка директор будинку культури зібрав для нас переселенців з Рівненської області України - п'ятьох дуже голосистих жіночок, які прекрасно пам'ятають свої рідні пісні. Аналізуючи причину такого непорозуміння, нам здалося, що для наших колег-бєлгородців було важко виявити різницю між етносами-сусідами на цій території за діалектом, вимовою, елементами традиційної культури, оскільки прицільно таким порівнянням ніхто не займався. Таким чином, з 7 обстежених населених пунктів тільки два – с. Варварівка та с. Красний Октябрь відповідали нашим цілям. В інших селах – сел. Майський, с. Черемошне, с. Журавлівка ми писали так би мовити „відбиття" українських співочих традицій у виконанні російських фольклорних гуртів – пласт популярної, пізньої лірики, що побутувала на цій території у обох етносів. Ну і, звичайно, не відмовилися від фіксації цікавих елементів російської традиції, які там нам траплялися. Зокрема, пропонуємо запис та ноти колядки „Ой рано куры запяли" з с. Журавлівка, яка дещо схожа із харківською колядкою „Ой рано, рано півень заспівав, ой Дай Боже!", записаної В.М. Осадчою у с. Кручик Богодухівського району.

У с. Ясні Зорі, де нам запропонували переглянути репетицію місцевого вокального гурту, ми спочатку познайомилися з директором Будинку культури Кобяковою Надією Петрівною, яка якраз родом з „хохляцького" села Вейделівського району Бєлгородської області і зразу ж зрозуміла, що нам треба. Саме вона нам порекомендувала поїхати в сусіднє с. Варварівка, яке ми відвідали наступного дня. Від запису репетиції ми відмовилися і записали розповідь самої Надії Петрівни про традиції її рідного села та її чудовий спів. Ще один прикрий момент: якраз в тих селах, де ми нарешті знайшли потрібну інформацію (с. Варварівка  та с. Красний Октябрь), нам з різних причин довелося обмежити час запису одною-двома годинами, хоча матеріал ми почули цікавий. Тому в наступному прийдеться ще раз навідатися до цих гуртів, щоб записати їх повноцінно. В деякі заплановані для обстеження українськомовні села ми не потрапили з тої причини, що місцеві культпрацівники стверджували, що в
них взагалі немає інформантів похилого віку, які б могли нас зацікавити. Це дивно, але ми не захотіли наполягати, бо й так було витрачено багато часу на непродуктивні спілкування.

Попередні висновки:

Руйнація музичної складової культури ще більше помітна, ніж перед тим у Борисівському району. Весільні звичаї пам'ятають, а весільні пісні – вже ні. Колективи (і клубні, і стихійні) співають виключно на два голоси, більше виконується пласт пізньої лірики, в репертуарі багато авторських творів, які сприймаються виконавцями як народні, активно розучуються нові пісні, почуті з радіо, телебачення, записані у поїздках до родичів з різних країв. З традиційних для цієї місцевості жанрів, обрядів зафіксовано:

· декілька забавлянок, колискових;

· весільний обряд, хоча інформанти плутаються в послідовності весільних дій,  фрагменти весільних пісень.

· є пам'ять про обряди Коляди, Щедрого вечора (зафіксовані дитячі колядки, щедрівки), Трійці, трохи Купала;

· весняний цикл виглядає більш неповним, ніж у Борисівському районі, і також абсолютно „не озвучений", тобто веснянок вже давно ніхто не пам'ятає;

· ну і, звичайно, популярні ліричні пісні, такі як „Посіяла огірочки", „По цей бік гора",  „Вітер з поля, хвиля з моря", „На вгороді верба рясна" та інші.

Нічого українського не вдалося зафіксувати і з матеріальної культури, окрім єдиної жіночої сорочки, яку ми бачили в будинку культури сел. Майський  і походження якої невідоме.

Інформація про сеанси запису:

19.09.2012 р. сел. Майський (районний центр Бєлгородського району), запис вокального колективу „Завалинка" Районного будинку народної творчості. Спочату ми спілкувалися з Балабановою Зінаїдою Григорівною (1932 р.н., з  с. Нова Дєрєвня), далі підійшли учасники колективу: Новікова Ніна Антонівна (1940 р.н., родом з Ракитнянського району Курської області); Гєрасименко Миколай Михайлович (1950 р.н., родом з с. Миколаївка-1 Близнюківського району Харк. обл.),  Глиняниця Петро Максимович (1943 р.н., родом з Білорусі, м. Столін Брестської обл.), Турчинова Валентина  Єфимівна (1952 р.н., з с. Скородноє Губкінського району), Фатєєва Людмила Григорівна (1946 р.н., Костромська обл. Вохомський район, с. Мільково), Казімірова (дів.) Марія Яківна (1943 р.н.,
родом з Воронізької області, с. Макашівка Балашовського району), Каракай Лариса Семенівна (1940 р.н., родом з с. Побєда (Перемога?) Снєжнянського району Донецької області), Шеховська Олена Іванівна (1952 р.н., родом з с. Задєльноє, Томаровський  район, тоді Курська обл.), Якубова Тамара Андріївна (1948 р.н., з с. Можайське Красносєльського району Ленінградської  обл.).

Гурт з с. Черемошноє

19.09.2012 р. Другий сеанс у с. Черемошне, де нам співали 4 жіночки: Лайова Ольга Дмитриевна (1939, р.н. родом з с. Бочківка), Ринзіна Клавдія Михайлівна (1937 р.н., місцева), Соловйова Надія Андріївна (1946 р.н., родом з с. Вєргільовка), Авдєєва Марія Антоновна (1942 р.н., місцева).

Село російське. Репертуар також переважно російський, але й знають і виконують багато популярної української лірики. Село дуже мальовниче, розташоване на пагорбах та у лісі, місцеві мешканці роблять погріби на схилах пагорбів, ось так, як можна побачити на фото:

Мальовниче с. Черемошноє, місцеві мешканці використовують гору для своїх погрібів

 

19.09.2012 р. Третій за цей день сеанс у с. Ясні Зорі. Замість запланованого відвідування репетиції місцевого вокального колективу спілкувалися з директором Будинку культури Кобяковою Надією Петрівною родом  з „хохляцького" села Вейделівського району. Не можна не поділитися візуальними враженнями – село просто дивує благоустроєм та впорядкованою територією. Ось фото площі перед місцевим будинком культури, інтер'єри ще кращі.

місцевий Версаль, Будинок культури у с. Ясні Зорі та площа перед ним

20.09.2012 р. с. Красний Октябрь (колишня назва Кобилівка). Запис у місцевому клубі. Село українськомовне. Люди, з якими ми працювали, я так зрозуміла, не об'єднані у постійно діючий фольклорний гурт.

Запис у с. Красний Октябрь 20 вересня

Розповіли чимало цікавого, але у співі відчувалася відсутність творчої практики та затребуваності. Записували спочатку інформацію від Широкої Ніни Акимівни (1929 р. н., місцевої), трохи згодом підійшла Сидорова Марія Павлівна (1929 р. н.. місцева). Потім підішли ще мешканці: Худаєв Станіслав Олександрович (1939 р.н., родом з с. Варварівка); Кутняк Валентина Павлівна (1938 р.н., місцева); Жданова Марта Петрівна (1948 р.н., Закарпатська обл. Мукачівський с. Великі Лучки, живе тут з 1979 р.); Мусікова Неоніла Пилипівна (1931 р.н.,  місцева); Волік Любов Олександрівна (1941 р.н., місцева).

20.09.2012 р. с. Щетинівка. Запис переселенців з Сарненського району Рівненської області. Бєссонова Надія Василівна (1950 р.н., с. Бутейки), Воробйова Галина Петрівна (1951 р.н. с. Бутейки), Ржевікіна Любов Наумівна (1959 р.н., с. Бутейки) , Гладишева Антоніна Микитівна (1951 р.н.,  с. Велике Вербче). В цьому населеному пункті ми пробули буквально 30-40 хвилин, оскільки поспішали на запис радіопередачі.

20.09.2012 р. с. Варварівка.  Запис українськомовного вуличного гурту з 4 жінок та 1 чоловіка: Сєрєнко Клавдія Дмитрівна (1946 р.н. з с. Бехлівки, яка поряд), Белімова Зінаїда Дмитрівна (1932 р.н. родом з Шебекінського району, с. Нова Тавільжанка),  Поберезниченко (дів. Глушко) Віра Олексіївна (1937 р.н. з Куп'янського району Харківської обл..,  с. Кругляківка), Толстокорова Анна Василівна (1932 р.н., родом з с. Салтикове, поряд), Єдаменко Федір Петрович (1941 р.н., місцевий).

21.09.2012 р. с. Журавлівка.  Російськомовне село на самій межі із Харківською областю. Запис клубного вокального колективу „Журавушка",  учасники якого майже не знають старовинних звичаїв та пісень.  Найцінніший матеріал надала Путятіна Марія  Тимофіївна (1939 р.н.), яка чимало розповіла про весільні, календарно-обрядові традиції рідного села.

Сховати метелика