9 квітня цього року Вербної неділі в Новій Водолазі харків’янам і численним гостям з усіх усюд пощастило побувати на святкуванні 25-ліття дитячого фольклористичного гурту «Вербиченька». За минулі часи знавцями мистецтва було визначено 7 чудес світу. Певно, варто було б восьмим чудом назвати це дитяче товариство. У звичайній школі перед нашими очима живими барвами заграло природне дійство непересічних талантів. На всі пори року вистачало пісень і вигадки. Були й колодки, й водіння кози. Та ще й на кривого танцю снаги лишилось... Ясна річ: скажи, хто твій учитель, і я скажу, хто ти... Слова не з дурня.
Родина доброго чоловіка Павла Коваля явила мистецтву двох чарівниць – маму Ольгу Володимирівну та доньку Тетяну Павлівну, – чиїх вихованців за чверть віку, як того цвіту по всім світу. Не одне після дивовижного дійства, дивлячись на цей фоторепортаж Сергія Орача з білою заздрістю подумає, що комусь таки поталанило жити в часи неперевершених творців українського духу, якому не страшний ніякий агресор і ніякий «русскій мір».
А мами й тати вестимуть своїх дітей і віддаватимуть у добрі руки двох добросердих українок, аби росли ті не перевертнями, а господарями своєї пісні, своєї землі, своєї долі.
Віктор БОЙКО, голова Харківського обласного відділення Українського Фонду культури, письменник, заслужений працівник культури України
Фотографії Сергія Орача
* * *
Вербу святили від біди:
від пристріту і від пожежі –
тож намагалася завжди
давати раду, як належить...
Такі у світі є дива:
і купина неопалима
і пальми гілочка жива
з далекого Єрусалима.
Напевно, так: святим святе,
а нам, в мирськім раю, відваги.
Нехай у нім верба росте
на щедрих землях Водолаги
біля річок, біля криниць,
щоб чистою була водиця
й не падали від горя ниць
ні сирота, ані вдовиця,
й на ній листки, немов слова,
бриніли в пісні, в світі сущім –
й душевна сила вікова
жила у людях невмируща.
Та щоб здоровою була,
«Вербиченька» – її сестриця,
аби серед негод і зла,
хоча б душею прихилиться.