Про особливості есеїстичного мистецтвознавства розповів культуролог, мистецтвознавець Олег Коваль. Його лекцію «Розуміюче мистецтвознавство Михайла Алпатова» можна було послухати 13 грудня 2013 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва.
Михайло Володимирович Алпатов добре відомий у вітчизняній і зарубіжній школі мистецтвознавства як видатний дослідник, який звертає свій погляд і погляд свого читача не просто в бік знаточества, яким часто зловживають мистецтвознавці, занурюючись в дослідження фактажу без його глибинного осмислення, а в бік розуміння мови мистецтва і пошуку адекватних форм його інтерпретації.
Михайло Алпатов став одним з перших слухачів відділення теорії та історії мистецтва історико-філологічного факультету Московського державного університету. У числі його педагогів були такі діячі мистецтва і науки, як Борис Робертович Віппер, Олександр Георгійович Габричевський. З 1943 року Михайло Алпатов був професором Московського художнього інституту ім. І. В. Сурікова. Серед його учнів виділяються імена мистецтвознавців Ніни Олександрівни Дмитрієвої та Ірини Євгенівни Данилової. Незважаючи на те, що Михайло Алпатов не був безпосереднім науковим керівником у жодного аспіранта, навколо нього сформувалася так звана «Алпатовська школа мистецтвознавства». Однією з її характеристик є метод «повільного читання» образотворчого мистецтва чи, іншими словами, «пильний погляд», який допомагає орієнтуватися в сенсах художніх творів.
«Говорячи про метод Алпатова, важливо відзначити, що він був вченим, який в есеїстичній формі описував твори. Думка мистецтвознавця може рухатися у двох основних напрямках, по-перше у формі монографії, а по-друге зібрання «етюдів». Михайло Алпатов був прихильником другого варіанту. У своїх роботах, які зачіпали велике коло мистецтвознавчих тем, він займався пошуком «ключика» до розуміння справжніх змістів твору, концентруючись на одному найбільш істотному моменті. За це його довгий час засуджували колеги, аргументуючи свою позицію вибірковістю суджень Алпатова, - говорить Олег Коваль. - Однак, не дивлячись на це, його метод роботи з твором став основою принципу роботи багатьох дослідників мистецтва, зокрема, Ернста Гумбріха».
З точки зору Михайла Алпатова, найнадійнішим джерелом розуміння твору мистецтва є сам твір мистецтва і відчуття його цілісності. Дослідники мистецтва часто дистанціюються від візуального ряду, віддаючи перевагу обробці вже існуючих інтерпретацій. Таке ставлення в контексті розуміючого мистецтвознавства Алпатова є малоефективним, а точніше, неприйнятним. Репродукція, її осмислення, узагальнення форми скажуть набагато більше про твір, ніж тексти .
«Для Алпатова важлива не тільки сама схема, а й відхилення від канонічної форми. Головний акцент у своїх дослідженнях він робить на смисловому просторі мистецтва і культури, співставляючи різні епохи, перекидаючи містки з різних часів, - зазначає лектор. - Метод Михайла Володимировича полягає в русі від деталей до цілого, через аналіз схем і культурних контекстів. Його висновки поетичні й наповнені зачаруванням формою і мовою пластики. Однак це не є перепоною для осягнення суті твору. Михайло Алпатов вивів формулу мистецтва таким чином: «щось одне, виражене через інше, схоже, але при цьому так, що одне й інше мають свій власний сенс. Мистецтво - метафора життя».
Твори мистецтва у роботах Михайла Алпатова виступають як живий плід художнього пізнання, в якому форма невіддільна від змісту.
Нагадаємо, що лекції Олега Володимировича Коваля з історії мистецтва регулярно проводяться в галереї «Мистецтво Слобожанщини». Тема наступної лекції: «Слідами Вазарі: чи можливий сьогодні «життєопис художника».
