Харьковский областной организационно-методический центр культуры и искусства

logo ms ukr

Основні культурно-мистецькі заходи КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва» на  2019 рік

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ЗБЕРЕЖЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ ТА РОЗВИТОК КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

Традиційна культура європейських країн

Нове у віртуальній галереї

Новая фотогалерея Центра

Найближчі події

Немає подій

Календар подій

Червень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваРусский языкEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:

«Наша пам'ять - це колаж із спогадів життя, а фотоколаж з образами минулого - це пам'ять епохи»

e-mail Друк

1 034Про радощі та муки творчості розповів 2 лютого на творчій зустрічі в галереї «Мистецтво Слобожанщини» фотохудожник Ігор Лаптєв, автор виставки «Жорна часу». Ідейний натхненник виставки та автор текстів до фотоколажів журналіст, історик Інна Можейко відкрила секрети створення їх творчого тандему. Тема жорен часу, що перемололи багатьох, прозвучала і у віршах московського поета Льва Болдова, що виступив у другій частині вечора.

Незважаючи на сильний мороз, зал галереї був заповнений людьми, сидячих місць не вистачало. Жвавий інтерес викликали і експонати виставки (фотоколажі, в яких крізь долі звичайних та відомих людей переданий дух цілої епохи нашої країни і нашого міста) і люди, причетні до їх створення.

За кожен фотоколаж довелося заплатити здоров'ям

1 005 1Ігор Лаптєв зізнається, що ця виставка – підсумок всього його попереднього життя, всього накопиченого досвіду, знань і вражень. Свою трудову біографію починав на ФЕДі, і досі, до речі, знімає на фотоапарат ФЕД. А ось становлення його як професійного фотографа, фотохудожника відбувається і до цього часу. Із вдячністю згадує представників старої школи – майстрів, від яких як губка вбирав технічні та психологічні тонкощі.

«Не можна сказати точно, що було відправною точкою для створення цієї виставки,– каже Ігор Лаптєв.– Почуття часу завжди було всередині мене. Але досі я лише відточував свої технічні навички і як фотограф, і як майстер світложивопису. Можливо, знаковим моментом був складний період у моєму житті, коли я не міг малювати (взагалі у нас в сім'ї практично всі малювали, я захоплювався графікою), і тоді я складав паперові колажі з фотографій і малюнків, щоб зберегти в пам'яті події свого життя. Ще однією відправною точкою став момент, коли у мого знайомого на дачі ми знайшли старі фотографії, і я сфотографував їх на тлі старого сараю (сараю 150 років). Так вийшов перший експонат цієї виставки».

1 064 1Наша пам'ять – це колаж із спогадів життя, а фотоколаж з образами минулого – це пам'ять епохи, вважає Ігор. Всього на виставці 52 фотоколажі – це хронологічне відображення нашого життя – з кінця 19-го століття і до середини 20-го. Від появи 53-го Ігор Лаптєв не зарікається, хоча і підкреслює, що за кожен експонат йому довелося заплатити власним здоров'ям і нервами. Створенню виставки передували муки творчості, безсонні ночі, гори перечитаної літератури, перелопачених архівних матеріалів.

«Ця виставка дуже серйозна. Найскладніші були 8 місяців, за які з'явилися перші 20-30експонатів. Працювати з архівами морально дуже важко, відчуваєш невимовну відповідальність перед усіма людьми на фотографіях, адже це дотик до людської долі»,– каже майстер.

Кожен фотоколаж – величезний пласт образів, символів, зображень епохи, які можна розгадувати нескінченно. Фотографії приносили звичайні люди, нащадки відомих харків'ян надавали можливість працювати з сімейними архівами.

Допомагала йому створювати образи і музика того часу. Музика завжди супроводжувала творчість Ігоря. Для експозиції в галереї «Мистецтво Слобожанщини» була створена спеціальна музична партитура виставки, яка зібрала в єдиний подих всі роботи фотохудожника.

Ігор Лаптєв: «Спасибі всім, хто йде поруч»

1 022У нелегкій, але захоплюючій роботі фотохудожнику допомагала історик і журналіст Інна Можейко. З Ігорем вони познайомилися кілька років тому, але сьогодні вони вже справжні друзі. Інна прийшла в проект, коли декілька робіт були готові.

«Вони мене вразили. Я побачила часовий тунель, і мене туди затягнуло, вразило, наскільки тонко художник відчуває час»,– згадує Інна.

Відтоді вона його ідейний співавтор. Її тексти – лаконічні і водночас глибокі, допомагають повністю розкрити задум фотохудожника, поринути в цей часовий тунель.

«Ми разом обговорювали ідею кожного твору, його підтекст, символічне навантаження, бувало, палко сперечалися, але я ніколи не втручалася в художній процес, композицію або колористику фотоколажу,– каже Інна.– Так співпало, що я пішла з телебачення, якому присвятила багато років, і мені не вистачало цього, а фотоколажі – це, по суті, застиглі фільми, адже ти дивишся, і заходиш туди».

1 025 copyУ своїй творчості Ігор Лаптєв не лише об'єднує століття, а й синтезує різні жанри мистецтва. На творчій зустрічі художник розкрив ще одну грань свого таланту, показавши створені ним слайд-фільми – триптих «Три пісні про місто». Тонке поєднання слайдів і музики створило дивовижний за своєю проникливістю художній твір. Сам Ігор Лаптєв свої фільми називає міні-виставками, які можна подарувати друзям на DVD.

Перебіг візуальних образів, витканих не лише з фотографій, а й картин автора, супроводжується піснями на слова поета Льва Болдова, музику до них написав і виконав московський бард Віктор Попов.

1 058З Левом Болдовим фотохудожника пов'язує людська і творча дружба. Так склалися обставини життя, що відомий російський поет, корінний москвич, член Союзу письменників Москви, Лев Болдов у 2006 році, у 37 років емігрував до України, кілька років жив у Харкові, потім переїхав до Ялти.

«Харків – це моє місто, хоча мені нелегко було тут, і з роботою, і в інших моментах. Але в творчому сприйнятті – це близьке мені місто. І я завжди з радістю приїжджаю сюди»,– говорить поет.

Тема жорен часу, що перемололи багатьох, відчувається і в його віршах. Коли зазвучав голос поета, перед слухачами змінюючи один одного, яскраво поставали образи давньої і сучасної Москви, Криму, Санкт-Петербургу, завмерлий зал галереї наповнився щирими людськими почуттями та емоціями. І це вже були не чиїсь емоції, а немов твої власні, причому, настільки глибокі, що у багатьох затремтіли сльози в очах.

В кінці вечора Лев Болдов зізнався, що хотів би організувати виставку Ігоря Лаптєва в Москві. А Інна Можейко відкрила секрет: до серпня цього року – до Дня міста вони з Ігорем готують ще одну виставку «Старий Харків», в якій будуть відображені залишки зникаючих архітектурних та історичних перлин.

e-max.it: your social media marketing partner