1-3 жовтня 2015 року в польському місті Люблін відбулася масштабна зустріч діячів науки, культури та мистецтва, громадських діячів і представників органів влади переважно з країн Східного Партнерства та Європейського Союзу – Конгрес Ініціатив Східної Європи. Цей щорічний захід, започаткований 2012 року, вважається найбільш масовим на теренах Східної Польщі: цього року участь у ньому взяли більше тисячі делегатів з 23 країн світу.
До роботи Конгресу долучилася і співробітниця Центру, провідний методист лабораторії досліджень нематеріальної культурної спадщини Світлана Коновалова.
«Конгрес Ініціатив Східної Європи «виріс» з Конгресу Культури Східного Партнерства, який вперше був зібраний у Люблені 2011 року, тому «культурному» напрямку організатори традиційно приділяють значну увагу. Цього року програма Конгресу включала кілька профільних секцій: «Спадщина», «Культура для розвитку», «Туризм». Серед тем, що викликали жваве обговорення, – актуалізація культурної спадщини в умовах сьогодення, її місце в сучасному міському ландшафті та цифровому вимірі, створення усноісторичних архівів тощо.
Формат панельної дискусії передбачав короткі виступи експертів і презентації найбільш яскравих та успішних проектів з подальшим обговоренням у ширшому колі. Фактично, кожен з учасників мав змогу розповісти про власний досвід роботи, поділитися ідеями та знайти партнерів для їх реалізації. Для представників українських інституцій, більшість з яких роками знаходиться на маргінесі глобальних культурних процесів, це без перебільшення унікальна нагода хоча б спробувати включитися в ширший контекст, дізнатися про наявні можливості, розвідати ґрунт, так би мовити.
Особисто для мене участь у роботі Конгресу стала по-справжньому цінним досвідом. Сьогодні ми є свідками пожвавлення роботи у сфері охорони культурної спадщини на всеукраїнському та місцевому рівнях, до якої активно долучилася і наша організація. З одного боку, очевидно, що ми певною мірою запізнилися з вирішенням цього питання, а з іншого боку, в цьому можна знайти і значну перевагу: перед нашими очима – досвід закордонних колег, вже осмислений і структурований, яким вони готові з нами щедро ділитися.
Вкрай цікавими для мене стали доповіді про організацію міських медіа-архівів, які покликані акумулювати усні свідчення мешканців та різноманітні візуальні й текстові матеріали з історії міста, його щоденного життя. Подібні проекти сьогодні з успіхом реалізуються у Люблені та Львові, стаючи базою для подальшої наукової та просвітницької роботи. Важливим в цьому контексті є питання залучення до збору даних широкого кола мешканців: школярів, для яких ця діяльність є частиною навчального процесу, волонтерів та фахових істориків і культурологів, які відповідальні за первинний відбір та концептуалізацію матеріалів. Окремо розглядалося питання репрезентації культурної спадщини в цифровому вимірі, пошуку таких форм її побутування, які б якнайліпше слугували суспільному благу.
Серед інших особливо актуальних питань – пошук джерел фінансування проектів, особливості роботи з волонтерами та громадськими організаціями, включення культурної спадщини до пакету туристичних пропозицій міста або регіону. До речі, вельми тішить той факт, що активну участь у роботі Конгресу взяли представники українських владних кіл, органів місцевого самоврядування, що відкриває нові можливості для діалогу між ними та діячами громадського сектору й учасниками професійних спільнот. Так, поміж харківських делегатів були представники Харківської обласної ради, журналісти, науковці, викладачі вищих навчальних закладів. Лишається тільки сподіватися, що та атмосфера відкритості й взаєморозуміння, яка панувала на Конгресі, без втрат буде перенесена на український ґрунт і вже незабаром принесе свої плоди».