Нове прочитання старих казок представив дитячий театр «Джерельце» | The Regional Organizing and Methodic Center of Culture and Arts

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Українська моваEnglish (UK)

Відділ з методичної роботи

A+ R A-
Article rating:
( 1 Vote )

Нове прочитання старих казок представив дитячий театр «Джерельце»


12 жовтня 2012 р. у Мерефянському міському будинку культури дитячий театр «Джерельце» (керівник та режисер-постановник Валентина Іванова) представив на суд атестаційної комісії дві вистави: молодший склад колективу – «День рождения ослика Иа» за мотивами казки Мілна «Вінні Пух», а старший склад – виставу за п'єсою Ганни Яблонської «Дюймовочка и Мотылек».
«Одразу ж вразила матеріально-технічна база театрального колективу: костюми, реквізит, художньо-декоративне та музичне оформлення, - зазначив методист з театрального та циркового жанрів Обласного центру культури і мистецтва Тамаз Єрьомін, що побував на показі. – Зроблені та гарно оформленні запрошення, програмки та буклети. Дуже приємно, що колективом опікуються не тільки керівники будинку культури і батьки учасників, відчувається тепле небайдуже ставлення до маленьких артистів як міської влади Мерефи, так і держадміністрації Харківського району, районного відділу культури, представники яких побували на виставах».
Перед глядачами предстали всім відомі старі казки у досить сміливій інтерпретації. П'єса Яблонської, що була поставлена, є «ремейком» казки Андерсена. Та на відміну від оригіналу, в п'єсі Яблонської фігурують такі персонажі, як Жаба-торгашка з чи то кавказьким, чи то єврейським акцентом, обраним в якості характерності персонажа, Жук майський – режисер телесеріалів, Колорадський жук-іноземець, Тля-театральний критик, Миша-польова – медична сестра, що є бойовою подругою відставного полковника Крота, разом з яким вона була на якійсь там війні із крисами...
«Але персонаж Казкарки, який за законом жанру мав би визивати симпатію у дітей, чомусь представлений досить агресивним, - помітив Тамаз Єрьомін. – Та взагалі майже всі персонажі казки не розмовляють один з одним на сцені, а замінюють це криком. Досить шокуючою своєю натуралістичністю та сумнівно доречною є сцена «світського рауту» у Майського жука-продюсера, де він разом із Божою корівкою та Тлею-театральним критиком їдять з коробки якихось черв'яків і личинок!!! А Дюймовочку нудить від цього видовища!!! До чого це? Про що? Навіщо? І справа не в тім, що в житті божі корівки живляться тлею, а тля і майські жуки їдять листя, а не черв'яків, справа в доречності такої сцени в романтичній шоу-казці».
Крім того, серед критичних зауважень фахівця є і те, що крізь всю виставу, як прийом, проходять радіо-оповіщення, які гальмують дію і «просаджують» темпоритм вистави, практично не додаючи нічого сюжету. Звідси ж виникають два фінали вистави: перший – одруження Мотилька і Дюймовочки, коли їй надягають крильця, саме цей романтичний момент і мав би стати вінцем і фіналом, але його досить змазано. Ще більш невиразним і пустим є другий фінал – голос по радіо на порожній сцені...
«Що стосується самих вистав, то, нажаль, в обох випадках простежується одна й та ж сама методологічна помилка керівника колективу – досить формалістичний підхід до роботи над виставою і роллю, тобто дитині нав'язується певне формальне забарвлення образу (хода, жестикуляція, міміка, манера говорити), дається одноманітна характерність образу, яку дитина змушена бездумно мавпуватиВ той час, як для дітей молодшого віку більш прийнятним є метод роботи «я в запропонованих обставинах», що сприяє розкриттю унікальної індивідуальності дитини, знайомству маленької особистості із самим собою, своїм творчим «апаратом». В даному ж випадку діти стають заручниками форми, нав'язаної керівником, закріпаченими в панцир, що не дозволяє пробитися дитячій безпосередності і органіці. Вважаю це хибним методом роботи взагалі, а тим більше, коли подібне стосується дитини. Якщо казка про Вінні Пуха є досить вдалим репертуарним вибором, зробленим керівником колективу для молодшого складу театрального колективу, то п'єса Ганни Яблонської, визначена самою ж авторкою як «трагедія», на мій особистий погляд, не є прийнятним драматургічним матеріалом для постанови в театрі дітей і для дитячого глядача», - вважає методист.
Та додає, що перш ніж представити вистави атестаційній комісії, він вважає за необхідне надання практичної методичної допомоги колективу безпосередньо під час репетицій, скорочення і редагування вистави «Дюймовочка и Мотылек».
Та прийти і оцінити, чи підходить такий новаторський підхід до класичних казок, має кожен глядач сам для себе. Адже театральне мистецтво оцінюється в глядацьких оваціях.

Сховати метелика