Симбіоз живопису та кінематографа постав перед глядачами в галереї «Мистецтво Слобожанщини» 28 січня 2014 року. Життя і рух в статичні персонажі картини Пітера Брейгеля-старшого «Шлях на Голгофу» вдихнув польський режисер Лех Маєвський у своєму фільмі «Млин і хрест » (2011 р.). Глядачі спробували розібратися, що це: експеримент з різними видами мистецтва або вiдтворення сучасності в середньовічних декораціях?

Метафоричність і символічність - це те, що характеризує фламандську живопис XV- XVI століть. Пітер Брейгель-старший продовжував у творчості лінію Ієроніма Босха. Гротескність фігур, складність композиційного рішення, відсилання до біблійних сюжетів і, перш за все, соціально критична складова стали сполучними ланками між великими майстрами Північного Відродження.

Основою сюжетної лінії фільму Леха Маєвськи стала одна з найбільш відомих робіт Пітера Брейгеля «Шлях на Голгофу» (1564). Умовне співавторство художника і режисера створює відчуття циклічності і вічності базових сюжетних ліній та постійності людської натури. Змінюються декорації в залежності від часу і культури, а людська суть і поведінка залишаються майже незмінними. Брейгель створив чудову інтерпретацію добре відомих подій, які стали умовною точкою відліку європейської цивілізації, - розп'яття Ісуса Христа. Доля Людини, яка віддала своє життя за порятунок інших, вже наступного дня стає байдужою для переважної маси людей, яка продовжує жити у своєму звичайному темпі, зі своїми повсякденними турботами, не бажаючи знати того чи поступово забуваючи про того, хто віддав за них життя.

Картина Пітера Брейгеля і її інтерпретація Лехом Маєвськи - це короткі історії з життя людей різних духовних і соціальних рівнів. Французький художник Андре Лот у своїй книзі «Трактат про пейзаж» говорить про композицію картини «Шлях на Голгофу» наступним чином: «По поверхні цієї незвичайної картини можна просувати «рамку» будь-якого формату, і те, що ми побачимо в кожному окремому прямокутнику, завжди представлятиме закінчену змістову і композиційну цілісність. Уявний хаос насправді чітко впорядкований».

Фільм «Млин і хрест» практично позбавлений діалогів дійових осіб. За них говорить мова жестів, символів і знаків, що використовується в мистецтві. Класичне образотворче мистецтво і ряд зразків кінематографу не потребують словах та перекладах, вони живуть поза часом і культурних обмежень. Глядач поринає у період, коли жив і творив Пітер Брейгель, в той же час залишається простір для особистої інтерпретації та екстраполяції на події, актуальні і значущі вчора, сьогодні і, можливо, протягом усього життя окремо взятої людини.

Крім спроби передати глибоку філософську складову, як самого мистецтва, так і життя в цілому, не може залишити байдужою чудова робота художників-графіків і художників по костюмах. Їм вдалося не просто точно передати брейгелевских кольори і символи, а й занурити глядача в гнітючу атмосферу передчуття жахливої ​​страти, що поклала початок відліку нашої ери, середньовічної жорстокості, а також бездуховності сучасності.

Фільм, що дав життя середньовічній картині, плавно залишає її на суд глядачам та історії. Післямовою режисера стали кадри самої картини у Віденському музеї історії мистецтв, де картина знаходиться поруч з іншими творами Пітера Брейгеля-старшого. Віддаляючи від живописного полотна, об'єктив камери повертає глядача в звичний світ, але питання про те, яка реальність більш правдива, залишається відкритим. Замкнутися в світі ілюзії комфорту чи критично поглянути на події поруч - особистий вибір кожного.

Підготувала організатор екскурсій галереї «Мистецтво Слобожанщини»

Шелковіна Аліна