Про те, чому писанка і писанкарство не відносяться до декоративно-прикладного мистецтва, розповіла ведуча майстер-шоу з писанкарства Олена Кравчинська. Захід пройшов 24 квітня 2014 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва.
Сучасними людьми писанка найчастіше сприймається як атрибут декоративно-прикладного мистецтва, в якому використовуються традиційні символи української культури, але мало хто знає, що означають ці символи і яке смислове навантаження вони несуть. Більш того, в розумінні тих, хто вивчає і займається писанкарством на високому професійному рівні, воно виходить за межі категорії мистецтва.
«Писанка стоїть в одному ряду з іконою і натільним хрестиком, в ряду сакральних символів. Це не вид декоративно-прикладного мистецтва, а духовна практика, яка має свої глибокі історичні корені, символічну систему і закони самого процесу створення писанки, - зазначає ведуча майстер шоу Олена Кравчинська. - Яйце в різних культурах світу символізує саму основу світобудови, життя. Тримаючи в руці яйце, ми тримаємо Всесвіт. У процесі створення писанки беруть участь всі 4 стихії: барвники, що використовуються в процесі створення писанки - це земля, у воді ми розчиняємо барвники та занурюємо в неї яйце для фарбування, вогонь нам потрібен для того щоб розтопити віск, а повітря обдуває яйце і закріплює фарбу на поверхні яйця».
Писанка - це унікальне творіння народного генія, великий комплекс народного знання про світ і людину в ньому. Писанка є символічним зведенням законів про світопорядок, в ній відбивається дуальність світу як основи традиційної свідомості людини. У символічному коді писанки завжди йдуть поруч чоловіче і жіноче, день і ніч, добро і зло.
«У будинку писанка розташовується в «червоному кутку», під іконами, вона виконує функцію оберега. Якщо писанка тріскається, розбивається, то це завжди є ознакою негараздів або знаком порушення світового порядку в будинку, - говорить писанкарка. - Якщо писанка розбилася, то необхідно зрозуміти причину. Не можна викидати уламки яйця в сміття, потрібно віддати його не топтаній землі, вогню або воді».
В українській традиції писанкарства існують як загальні правила, характерні для різних районів, так і регіональні особливості. Фахівці в області писанскарства завжди зможуть відрізнити, наприклад, слобожанську писанку від буковинської.
«Є символи, поширені по всій території України. Символи сонця присутні на різних етнічних територіях по всій земній кулі, починаючи з періоду кам'яного століття. Люди з давніх часів наносили на яйця зображення сонця у вигляді кола, перехрещених ліній із закрученими кінцями, кола з променями і так далі. У землеробських культурах хрест був знаком бога землі. Ця графема позначала чотири сторони світу, його структурування і порядок. В епоху солярного культу значення знака хреста трансформувалося, і він став позначати сонце, - розповідає Олена Кравчинська. - Слобожанська писанка виділяється використанням великих елементів флори нашого регіону, а, наприклад, для Буковини і Гуцульщини характерні більш дрібні і геометричні елементи».
Мистецтво писанки актуально протягом усього року. Існує хибна думка, що писанка є виключно пасхальним атрибутом, її плутають з крашанкою (варене яйце, яким розговляються на Великдень після Великого посту), яка дійсно характерна для святкових пасхальних днів. Писанки створювалися цілий рік, винятком були лише кілька днів Петрова поста.
Традиційна писанка була і залишається носієм народної мудрості. Сьогодні існують яскраві приклади авторської писанки. Майстри використовують різні техніки (травлення, різьба, бісероплетіння і т. д.), художні прийоми та зображення. Такі роботи можуть вражати своєю вишуканістю і тонкістю, але справжнє сакральне значення, як оберега, залишається за традиційною писанкою.
На майстер-шоу присутні змогли побачити, як і за якими принципами створюється писанка. Більш детально з основними технологічними етапами писанкарства відвідувачів галереї «Мистецтво Слобожанщини» Олена Кравчинська познайомила на майстер-класі.