18 лютого 2015 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» пройшов вечір пам'яті героїв Майдану з переглядом фільму режисера Сергія Лозниці. Зріз трансформації суспільства і влади на окремо взятій території від початку і до кінця протистоянь у центрі Києва.
«Майдан» – це, в першу чергу, філософське спостереження, і тільки потім – фільм про Майдан. Знятий загальними планами, «Майдан» фіксує незриму анатомію народного протесту, що відбувався рік тому.
Ідея режисера крізь призму кінокамери характеризується тим, що він не йде шляхом героїзації окремих людей, а, навпаки, показує, що герої Майдану – це кожен окремо і ніхто одночасно. Це народ, який об'єднався у щирому бажанні кращого майбутнього. Сергій Лозниця обирає позицію стороннього аналітика, завдяки цьому дозволяє собі не доводити, хто правий, а хто винен, не прикрашати і не проповідувати ідеї тої чи іншої сторони.
Режисер не прагне монополії на всеосяжну правду про Майдан. «Майдан» виходить далеко за межі фільму про певну територію, як може здатися, а є однією зі спроб розібратися в тому, що, власне, на цій території відбулося.
Рівень абстракції, продемонстрований С. Лозницею, дозволяє розглядати його фільм і поза безпосереднього зв'язку з подіями на Майдані. Це особливо відчувається зараз, в розпал війни на Сході України. Так, битва «Беркута» і майданівців показана таким чином, що важко не зіставити її з теперішньою агресією з боку північного сусіда. В обох випадках бій іде між громадянами, які представляють дві різні світоглядні точки зору. Різниця світовідчуття призводить до того, що люди по різні боки вважають свого супротивника нелегітимним, але, в результаті зловживання силою, самі втрачають грані легітимності.
Сьогодні, в тому числі, завдяки документальному кіно, ми маємо можливість аналізувати певні події нашої історії, робити висновки, та попереджувати можливі помилки, пам'ятаючи тих, хто віддав своє життя за краще майбутнє для всіх.