27 серпня 2015 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва відбулася чергова лекція з циклу «Простір і час українського мистецтва (ХІХ-ХХ ст.)». Тема лекції: «Соціалістичний реалізм в українському мистецтві 1930–50-х років». Лектор – Вікентій Пухарєв, художник-графік та історик мистецтва.
1930-50-ті були складними й суперечливими роками в історії художньої культури України. Мистецтво цього періоду формувалося на засадах соціалістичного реалізму. Лекція була присвячена розвитку живопису, зміні його естетики й тематики. І хоч цей художній метод не мав продовження, а витвори мистецтва епохи наразі майже не представлені у постійних експозиціях художніх музеїв України, він є невід’ємною частиною історії українського мистецтва.
У якості вступу до лекції усім присутнім були продемонстровані початкові кадри з класичного радянського кінофільму «Кубанські козаки»(1949) режисера Івана Пир’єва. На думку лектора кадри з цього фільму дуже вдало репрезентують естетику соціалістичного реалізму. Офіційне визначення соціалістичного реалізму було закріплене в ухвалі І-го з’їзду письменників СРСР. Соціалістичний реалізм, як творчий метод радянського, вимагає правдивого й історично-конкретного зображення суспільства в його революційному розвитку. Правдивість й історична конкретність зображення дійсності в мистецтві мають співвідноситися з завданням переробки й ідейного виховання трудящих у дусі соціалізму. Соціалістичний реалізм забезпечує митцям можливість виявити творчу ініціативу та забезпечує вибір різноманітних форм, стилів і жанрів. Його головні естетичні принципи – правдивість, народність, партійність.
Образи вождів, радянського народу, воїна, матері, колгоспників та заводських робітників та героїчної праці стали основою естетики соціалістичного реалізму, а у більшості випадків ще й основним критерієм оцінки художнього твору. Художній метод соціалістичного реалізму ставив перед митцем завдання створювати радісну картину здійсненої мрії про майбутнє безкласового суспільства при соціалізмі, яка, проте, осмислювалася у категоріях відображення «правди життя».
Україна, не зважаючи на індустріальний Донбас, Дніпрогес та заводи Харкова та Дніпропетровська, зображувалася в епоху соціалістичного реалізму через теми сільского господарства, тобто як «житниця Європи». Найпопулярнішим в живописі став історичний жанр. Багато українських художників у своїх картинах звернулося до постаті й життя Т. Г. Шевченка.
Вікентій Пухарєв розповів про визначальних українських художників епохи панування методу соціалістичного реалізму та продемонстрував роботи О. Кокеля, І. Шульгі, К. Трохименка, П. Волокідіна, О. Шовкуненка та інших.