З 31 серпня по 14 вересня 2019 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва глядач мав змогу побачити мистецький діалог між дружніми сусідніми країнами – Словаччиною та Україною, побувавши на виставці художніх творів сучасних словацьких та українських художників «Словаччина – Україна. Подих мистецтва».
На виставці ми могли познайомитися з сучасним образотворчим мистецтвом Словаччини, для якого характерне велике розмаїття, відкритість до новітніх тенденцій і напрямків у мистецтві, і водночас – повага до класичних традицій.
Роботи Катаріни Відрової зроблені у абстрактному стилі. Великі за форматом композиції захоплюють феєрією насичених і яскравих кольорів, які поєднуються між собою у різноманітні образи. Кожен колір у роботі Катаріни має певну енергетику і характер, а експресивність підсилюється акцентом на фактурності фарби, і різними за розмірами і характерами лініями та мазками. Образи в композиціях Катаріни не завжди мають назву чи наявний зміст, тому глядач може знайти в них власну інтерпретацію, за допомогою асоціацій та власної фантазії.
Композиції Ігі Брезо представляють собою живопис у змішаній авторській техніці. Це живопис спонтанності, відчуття у моменті тут і зараз. Але роботи не виглядають хаотично, а навпаки, завдяки врівноваженим кольоровим плямам та легкому настрою, викликають почуття спокою. А завдяки особливостям експонування (прямокутники з полотна біля підвішених у повітрі рам), вони виглядали дещо графічно.
У скульптурних роботах Павола Штеско помітний вплив авангардного мистецтва. Для його робіт характерний лаконізм і зведення об’єктів до простих форм та архетипів. Але цей лаконізм дозволяє виділити головне, і ємно та точно передати характер того чи іншого образу. В композиціях автор працює не тільки з формою, але і з властивостями самого матеріалу: з його фактурою та кольором. Тому роботи виглядають цільними і довершеними.
Картини Ігоря П’ячки мають широкий спектр візуальних рішень (кольорових і композиційних), і наповнені безліччю метафор та змістів. Оголені фігури в роботах Ігоря П’ячки виступають скоріше як інструмент, ніж як головні об’єкти. Це ніби провідники і таємничий потойбічний світ, яким може слугувати наша підсвідомість.
На високому рівні була графіка Павола Шіма Юрічека. Поєднання реального і абстрактного, багатопросторовість, метафоричність, гармонійне співіснування кольорів, фактур, разом створювали естетично гармонійні та змістовні композиції.
Також до експозиції виставки увійшли роботи українських художників, які брали участь у конкурсі «Барви світу. Словаччина». Учасники конкурсу зобразили старовинні словацькі замки, прекрасну міську архітектуру і дивовижну природу Словаччини, з величними горами, покритими мальовничими зеленими лісами. Художникам вдалось передали романтичний настрій, національний колорит, відкритість словацького народу, і ту атмосферу свободи, яку відчуваєш перебуваючи у словацьких горах. Хоча твори були схожі темами та мотивами, кожен з авторів зобразив свої враження через власний авторський погляд і стиль, в повній мірі проявивши свій талант і творчу фантазію.
Не дивлячись на різність, є речі які об’єднують наші народи. Це і спільне слов’янське походження, і сусідство, схожа історія та культура. А виставка «Словаччина – Україна. Подих мистецтва» показала, що між Словаччиною та Україною відбувається діалог не тільки в політичній та економічній сфері, а і в мистецтві, і побудований він на взаємній зацікавленості.
Мистецтво також може слугувати важливим об’єднувачем, і створювати нові контексти для взаємного діалогу між нашими країнами. Бо і в українському і словацькому мистецтві ми можемо знайти тонке відчуття краси, безмежну фантазію, бажання експериментувати і відкривати себе по-новому, любов до свого народу, Батьківщини, родини, любов до життя.
Олександр Афанасьєв
