Article without translation

Харків'янин Віктор Бєліченко вважає себе представником реалістичної школи, але як тільки він приступає до роботи над новою картиною, то відчуває, що рамки реалізму сковують його, і він дає волю фантазії і власному світосприйняттю. В результаті у художника виробився власний напрямок у мистецтві. Переконатися в цьому можна на персональній виставці художника Віктора Бєліченка, що відкрилася 17 листопада в обласній художній галереї «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва.

Біографія художника Віктора Григоровича Бєліченка досить тривіальна: з 1964 року навчався на відділенні живопису в Харківському художньому училищі, потім вступив до харківського худпрому, і вже з 1972 року активно брав участь у виставках, з 1995 року викладав в тому ж училищі і вузі. Він отримав класичну реалістичну школу, застав ще старих маститих майстрів-викладачів. Однак, як тільки починав писати картину, розумів, що рамки реалістичної школи для нього тісні, хоча він стверджує, що лише відображає життя.

«Реалістична школа дала мені майстерність, професіоналізм, але з іншого боку вона і сковує, оскільки людина втягується в реальність, яка, по суті, є однобокою, адже життя різностороннє, в ньому є місце не тільки матеріальним речам, але і духовним, і фантазіям. Ось я це і намагаюся з'єднати»,– пояснює Віктор Беліченко.
На запитання, що ж виходить у результаті, до якого напрямку в мистецтві можна віднести його роботи, він відповідає з гумором:

«В результаті напрямок такий (записуйте): я малюю те, що мені подобається і так, як мені подобається».

Майстер працює в різних техніках і жанрах. Тут можна побачити і живопис, і пастельну графіку. Цикл «Пори року» все ж тяжіє до реалістичного напрямку, хоча і в ньому більше проступають відчуття, сприйняття пейзажу. У серії «Фрукти» більше проглядається декоративний підхід. Решта робіт – це особисте світосприйняття художника. Навіть музику він бачить у кольорі. Картина «Звуки роялю» містить чорно-білі клавіші, що перемішуються в просторі, а на них накладаються пастельні тони музичного ряду.
«Це не стільки клавіші, скільки ритм, в якому звучить рояль. Ось скрипка, наприклад, буде вже зовсім в іншому ритмі – там лінії будуть більш плавні, ніжні, а в роялі це все ж удари молоточками по струнах»,– пояснює автор.

Якщо у живопису Віктора Бєліченка – більше польоту для фантасмагорій, то в пастельній графіці – його бачення реальних життєвих проблем. Наприклад, картина «Рибалка» зображує людей різних епох і соціальних класів, всі вони зібралися закидати вудки з крутого берега вниз, але вони не бачать, що величезний сом знаходиться нагорі – на небі.

«А нагорі у нас що? Духовність, можливо, якісь вищі сили. Люди хочуть ловити рибку в каламутній воді і їх устремління спрямовані вниз замість того, щоб поєднати «верх» і «низ» у своїй свідомості (до речі, у християнській символіці риба – образ Христа – прим. авт.),– пояснює свій задум автор.– А ось поруч картина, на якій зображений чоловік, що постійно перебуває в мережах технічного прогресу. Обидві ноги його стоять на автомобільчиках, а перед очима – ноутбук. Це образ молоді. Так живуть мої діти – вийшли з машини – сіли за комп'ютер. Але хіба це життя? Недарма над ними стеля. Це обмеженість. Хіба людина, яка занурена у техніку, в Інтернет, вільна? Вона не вільна».

Ще одна цікава деталь на цій картині – під колесами автомобіля перекинута чаша, з якої вилилося вино – як символ втраченої духовності. А ось ще одна картина, на якій видно, як художник сприймає похід до супермаркету. На ній чітко видно лише набори продуктів, образи людей же розмиті.

«Ми всі ходимо до супермаркету. Я не дивлюся на людей, я дивлюся, що вони кладуть у свої кошики, що викладають на прилавок біля каси, і ось цей набір продуктів, не дивлячись на людину, викликає асоціацію – якою може бути ця людина, як вона може виглядати»,– розповідає автор.

Роботи Віктора Бєліченка не тільки відображають сучасні проблеми соціуму, а й вражають свіжістю погляду на навколишню дійсність і філософські проблеми.

«Роботи різні за технікою виконання, але їх об'єднує певне бачення автором життя, відкриття незвичайних сюжетів і цікава кольорова гамма. Особливо вражає те, що такий зрілий автор постає перед нами абсолютно юною душею, він настільки по юному, жваво сприймає це життя, з таким теплом і з такою добротою, які можливі тільки в юності,– наголосила під час відкриття виставки директор обласного центру культури і мистецтва Тетяна Іщенко.– Віктор Бєліченко давно не виставлявся, останній раз виставка його графіки проходила три роки тому в Будинку вчених, а живопис виставлявся ще раніше. І ми вирішили заповнити цю прогалину, адже така виставка – це яскрава подія для нашого міста».

В цьому дійсно переконалися усі, хто прийшов на відкриття виставки і мали змогу не лише поринути у дивний світ Віктора Бєліченка, але й почерпнули оптимизму від спілкування з ним.

А виставка працювала до 3 грудня 2011 року. Нагадаємо, що галерея «Мистецтво Слобожанщини» розташована за адресою: Держпром, 4-й під'їзд, 1-й поверх. Галерея працює з вівторка по суботу з 11.00 до 19.00 без перерви.