Виставка «Душа майстра» пам'яті Бориса Чурилова - 06-22 вересня 2012 року | The Regional Organizing and Methodic Center of Culture and Arts

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

All material on this site is intended solely for review purposes without commercial use. Created by: AnisLogo
Reprint articles permitted only when placing direct links https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Article rating:

Виставка «Душа майстра» пам'яті Бориса Чурилова - 06-22 вересня 2012 року

Article without translation

altВиставка «Душа майстра» пам'яті Бориса Чурилова відкрилася 6 вересня в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва. Його графіка і малюнок на бересті відомі далеко за межами України. Унікальну техніку малювання на бересті, що стала зараз надзвичайно популярною у всьому світі, майстер звів у ранг високого мистецтва.

Унікальна техніка народилася з жартівливих «почеркушек»

Береста здавна застосовувалася як писальний матеріал, найбільш відомі Берестяні грамоти Давньої Русі. У 1956 році археологи знайшли малюнки новгородського хлопчика Онфіма. Це єдині збережені зразки графіки на бересті і найдавніший зразок дитячої творчості.

Борис ЧуриловБереста як матеріал для малювання відкрилася Борису Івановичу Чурилову випадково. Подорожуючи країною, він малював своїй матінці Ганні Дмитрівні «поштові листівки» з видами храмів і соборів. З цих жартівливих «почеркушек», як він сам їх називав, і виросли сьогоднішні шедеври. Як розповідав сам Борис Іванович, одного разу на березі він помітив надірваний шматочок кори, і згадалися йому знамениті новгородські грамоти на бересті, ось і вирішив спробувати, як на ній пишеться, провів лінію і здивувався: замість чорного олівець залишив жовтий слід, в залежності від інтенсивності натискання на олівець змінювався колір лінії.

altУ 1967 році Чурилов зробив свій перший малюнок на бересті. З роками виробилася унікальна техніка малювання на цьому матеріалі. Вже в 1972 році в Харківському будинку архітектора пройшла його перша персональна виставка. З 1973 року і до розпаду СРСР Чурилов був постійним дипломантом та лауреатом усіх обласних, республіканських та всесоюзних виставок і фестивалів.

Знімає з душ кору байдужості

altУ міру освоєння матеріалу художник максимально використовував його можливості, збагачував композиції за рахунок залишених фрагментів кори берези, що імітують природне середовище: хмари, що пливуть, потріскану землю, каміння. Знімаючи верхній шар берестяної кори і малюючи пам'ятки давньоруського зодчества, ікони, сюжети зі Старого й Нового Завіту, Борис Чурилов ніби знімає з наших душ кору байдужості, дріб'язковості і прагматизму. Він дає зрозуміти, що в кожному з нас є божественна іскра.

священик Олександр «Образ Божий в людині проявляється в здатності творити. Навіть ангели не вміють творити. Тільки Господь і людина можуть з небуття створювати творіння. У людини це проявляється, в першу чергу, в мистецтві. Вся природа відображає велич творця, і у людини теж є ця потреба. У творчості Бориса Івановича об'єдналися першообраз, створений Творцем,– береста і творіння людських рук – стародавні собори»,– зауважив на відкритті виставки священик Олександр Каневський.

Свій Леонардо да Вінчі

altПрацюючи майже 30 років з цим матеріалом, Борис Іванович досяг високого рівня майстерності, недарма він отримав звання Народного майстра декоративно-прикладного мистецтва та Заслуженого майстра народної творчості України.

«Нам пощастило: у нас є свій Леонардо да Вінчі по бересті. Ця виставка – чудовий подарунок місту і країні»,– впевнена мистецтвознавець Віра Крилова.

Юрій ШкодовськийПорівняння Чурилова з Леонардо да Вінчі не випадкове. У них є багато спільного, насамперед, це надзвичайна різнобічність інтересів і таланту.

Архітектор Валерій Аксак, близький друг Бориса Чурилова, підтверджує це:

«Те, що ми бачимо на виставці, це тільки верхівка айсбергу, я маю на увазі спрямованість у творчості. Він був прекрасним ботаніком, орнітологом, знавцем східної поезії, істориком мистецтва, вченим. Його дослідження творчості Андрія Рубльова перевертають канонічний іконопис. На жаль, вони не були опубліковані. Все, що робилося навколо нього, робилося творчо. Він був особистістю планетарного масштабу».

У його малюнках храмової архітектури вражає точність деталювання і найтонша робота. Крізь збільшувальне скло очам глядача постає обсяг кожної колоди і кожного каменя, фактура кори надає глибину, теплоту малюнка, передає живий природній початок матеріалу.

alt«Я в Борисі Чурилові відкрив для себе архітектора. З точки зору архітектури його роботи дивно точні і правильні»,– зізнався ректор Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури Юрій Шкодовський.

Він був простим сталеваром

Мистецтвознавець Віра КириловаГоворячи про творчість Чурилова, неможливо не розповісти про його долю. Художник народився у 1938 році в Харкові. Після школи він свідомо не пішов вчитися до вишу, а став працювати на заводі фрезерувальником, а пізніше сталеваром. Все це – для того, щоб на всю зарплату робітника (досить велику на ті часи) він міг купувати і читати книги з мистецтва, ботаніки, орнітології, збірники поезії, альбоми художників і багато подорожувати Україною, Європейською частиною Росії, Карелії, Вірменії, Грузії, знайомлячись з тим, що залишилося від древньої архітектури.

Ціну собі як художнику він знав і відверто зневажав тих колег по цеху, яких вважав безграмотними халтурниками. Йому була властива незвичайна вимогливість до себе і оточуючих.

altНа початку 1980-х років пройшла серія його виставок за кордоном: в Парижі була організована персональна виставка, після чого Асоціація Франція – СРСР демонструвала її протягом півроку у французьких містах. Від Комісії у справах ЮНЕСКО у Фінляндії надійшло аналогічне прохання про демонстрацію мініатюр Чурилова у фінських містах. У 1982 році в Штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі на ювілеї «1500 років Києву» експонувався цикл робіт Чурилова, в яких автор представив реконструйований вигляд Києва до татаро-монгольської навали.

У Спілку художників з політичних мотивів митця все ж не прийняли. Показ багатьох його робіт «настійно не рекомендувався», неодноразово виставки заборонялися.
На нинішньому відкритті виставки були представлені уривки з фільму про Бориса Чурилова. У залах галереї зазвучав голос автора. Його розмірена мова і пронизливий погляд з екрану дали зрозуміти, що його душа живе: в малюнках і записах, в душах і умах людей, яким пощастило знати цю дивну людину, що останнім часом незаслужено забута.

altУ сучасному суспільстві масштаб і значення особистості визначається кількістю посилань у пошуковій системі. Якщо тебе немає в інтернеті, ти не існуєш. Про Бориса Чурилова у віртуальному світі не говорять і не пишуть. Напевно, є в цьому якась закономірність, адже творчість Бориса Івановича зачіпає саму суть життя, розкриває наш світ як досконале божественне творіння, а не заграє з глядачем. Він пішов з життя в 2008 році. На жаль, не завжди при житті можна оцінити генія, і зараз просто необхідно, щоб роботи Бориса Чурилова стали надбанням сьогоднішнього сучасного суспільства, адже ми так мало бачимо справжнє.

Чурилов витягнув Едуарда Лимонова з салтівського селища

altДосі його ім'я згадувалося тільки в контексті давньої юнацької дружби з Едуардом Лімоновим. У своїх спогадах Лімонов пише: «Я намагався бути схожим на Борьку. Чурилов був років на п'ять або шість старше мене. Худий, стрункий і жилавий, вище мене на півголови, цей хлопець, робочий вплинув на моє життя, можливо, в такій мірі, як ніхто інший».

Лімонов стверджує, що без Бориса Чурилова він назавжди залишився б хуліганом із салтівського селища. І це тільки один епізод життя Бориса Івановича, який, завдяки популярності Лімонова, став надбанням громадськості.

Ми в боргу перед Борисом Чуриловим

Будинок Бориса Івановича завжди був повний гостей. Він читав у себе вдома лекції з історії музики, східної поезії, altдо нього йшли за порадою і просто поговорити.
Захоплення культурою сходу виразно проступає в його графічних роботах на папері, які також представлені на виставці в галереї «Мистецтво Слобожанщини». Це зовсім інший Чурилов-графік. Лаконічний чорно-білий мінімалізм, аскетичність і відстороненість характеризують графічні роботи останніх років.

Константин Кеворкян«В останні роки життя Борис активно співпрацював з Харківською єпархією, керував школою іконопису, продовжував вивчати тонкощі давньоруського храмового мистецтва і ... потребував – матеріально, але, перш за все, потребував у глядачах. Я думаю, ми в боргу перед Борисом Івановичем, і ми повинні повернути йому глядача»,– закликав гостей галереї керівник каналу «Перша столиця» Костянтин Кеворкян.
Виставка триватиме до 22 вересня. Вхід вільний.

Автор: Світлана Баженова

Фото Валентини Бєлоусової

Постійна адреса статті тут

Сховати метелика