Подрєзова Олена — гончарство | The Regional Organizing and Methodic Center of Culture and Arts

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

All material on this site is intended solely for review purposes without commercial use. Created by: AnisLogo
Reprint articles permitted only when placing direct links https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Article rating:
( 2 Votes )

Подрєзова Олена — гончарство

Article without translation

Подрєзова Олена Степанівна - керівник гуртка «Гончарство, кераміка та художня обробка пластичних мас». З 2017 року гурток отримав звання «Зразковий художній колектив».

Проживає у м. Харків.

З назви гуртка відразу зрозуміло, що основний вид прикладного мистецтва, яким займається Олена Степанівна - це ручне ліплення з глини та гончарювання. Крім самої глини, Олена Степанівна також займається ліпленням з пластиліну і солоного тіста, а також паперопластикою. У своїй діяльності використовує й сучасні скульптурні матеріали – пластику, керопласт, гіпси.

У 2006 році закінчила Харківський гуманітарно-педагогічний інститут та здобула кваліфікацію вчителя початкових класів. З 2001 року працює у КЗ «ЦДЮТ № 2» керівником гуртків «Гончарство, кераміка та художня обробка пластичних мас», «Фольклор та етнографія народу України». За словами самої майстрині, по-справжньому вона захопилася глиною набагато пізніше, ніж почала викладати у гуртку.

У 2013 році Олену Степанівну запросили до національного музею-заповідника українського гончарства у Опішному до «Літньої академії гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів». Академія передбачала 20 днів у форматі «24 на 7» повного занурення у гончарний Всесвіт, знайомство з народними майстрами, з художниками – керамістами з України та інших країн. Учасники мали доступ до музейних експонатів, архівів та бібліотеки для того, щоб отримувати нові знання й відразу застосовувати їх на практиці. Все це стало початком зовсім іншого підходу майстрині до витворів з кераміки.

Першими вчителями майстрині стали Валентина Лобойченко та Олена Мороховець, які вкладали учням філософію «глина – це свята земля» і навчали роботі на гончарному крузі. З великою любов’ю у серці Олена Степанівна згадує й уроки відомого валківського кераміста заслуженого майстра народної творчості Бориса Миколайовича Цибульника. Разом зі своїми учнями їй пощастило познайомитись з ним особисто, побувати у нього вдома та познайомитись з його роботами, поспілкуватися та отримати нові знання і … запам’ятати на все життя його слова «З глини ми народились, туди ми і повернемось, коли прийде час».

Олена Степанівна завжди намагається шукати щось нове в своїй діяльності – нові техніки, нові матеріали, нові ідеї. Навчаючись роботі з глиною було цікаво з чого вона складається, де шукати поклади, як приготувати масу для гончарювання, різні техніки виконання, умови випалу, поливи. Це спонукало її зайнятися науково-пошуковою діяльністю: організувати експедиції по області, знайомство з майстрами, знайомство з літературою, відвідування музеїв. Насамперед майстриню разом з учнями цікавила керамічна іграшка та осередки глиняного виробництва на Харківщині. Останні 4 роки Олена Степанівна разом з учнями займалась звуковою керамікою України, а одна з її учениць 3 роки поспіль займала І місце на обласному етапі МАНа.

Серед робіт, які створює майстриня найчастіше трапляються свищики, брязкальця - тварини, пташки, казкові істоти, які зроблені на основі технік виготовлення звукової кераміки. Людей майстриня не дуже любить ліпити, бо, зізнається, не завжди виходять обличчя. Серед технік виконання майстриня полюбляє різьблення та декоративну фактуру.

Найголовніший матеріал в її діяльності це глина, але вона дуже різноманітна: і по кольору і по структурі. Найчастіше Олена Степанівна ліпить зі слов’янської та опішнянської глини, але додає і місцевих сортів, які власноруч видобували під час науково-пошукових поїздок. За переказами самої майстрині у Харкові в Липовому Гаю теж є дуже гарна гончарна глина, але для іграшки вона важкувата, тому її змішують зі слов’янською й ліплять іграшки разом з дітьми. Всього існує понад 7 основних кольорів глини, але при запіканні колір змінюється непередбачено від білого та рожевого до теракотового і коричневого. Тому цікаво фарбувати різнокольоровими глинами. Замість звичайних ангобів, які змішують з солями металів та розписують по вологій глині, майстриня бере готову кольорову глину та розписує нею (з Тополіного сіра та строката глина, з Валківського району майже чорна, з Чорноглазівки зелена). Під час випалу колір змінюється так, що й уявити неможливо, який колір в решті решт отримають. Саме такими глинами (білою, червоною) майстри розписували місцеву народну іграшку.

У своїй творчості майстриня керується правилом китайської мудрості – «Шлях починається з першого кроку». Усім початківцям вона радить не боятись і пробувати, адже глина дуже легкий і вдячний матеріал – «сама свята земля!». Ніколи не пізно починати, адже сама Олена Степанівна почала займатись глиною у 32 роки. Для прикладу вона сміючись розповідає власну історію, що будучи вчителем початкових класів за фахом, вона самостійно опановувала ремесло глини по книжках, поступово починаючи брати майстер-класи у майстрів. На завершення вона додає: «Професіонали будували Титанік, а Ковчег збудував любитель».

Звертаючись до читачів, Олена Степанівна радить кожному, хто цікавиться ліпленням з глини, гончарюванням, скульптурою або живописом - їхати до Опішного – до музею, до садиб, до керамічного заводу, адже саме можна знайти своє натхнення, свій напрям, свою мрію. Там знайдуться витвори мистецтва на будь-який смак від традиційного до сучасного мистецтва. А ще там приголомшлива енергетика, до якої обов’язково захочеться повертатися знову і знову.

Сховати метелика