Вакуленко Олеся Олександрівна – художниця сучасного народного мистецтва, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Народилась у м.Харків, проживає у м. Прилуки, Чернігівської області.
Практикує декоративний розпис і витинання.
Закінчила Харківську державну академію дизайну та мистецтв за спеціалізацією «Художнє моделювання тканин» (2012 р.).
Народилася і виросла художниця у творчій родині: її батьки Вакуленко Тамара та Олександр є заслуженими майстрами народної творчості України, а бабуся Ганна Самарська – народним художником України, тому саме батьки стали першими вчителями Олесі у народному мистецтві. Свою мистецьку діяльність Олеся також розпочинала з петриківського розпису, виписуючи «кошачками» образи птахів, квітів і рослин.
Всі роботи художниці умовно можна розподілити на станкові роботи (розписні картини), ілюстрації (розмальовки, листівки та календарі), дизайнерські речі (розписні сукні, футболки і сумки), а також декоративну пластику (розписні тарелі, чашки) тощо. При створенні своїх робіт пані Олеся застосовує елементи петриківського розпису доповнюючи їх авторським декоративним розписом, що характеризується численними різнобарвними витіюватими орнаментами, які часто сплітаються в один єдиний образ і улюблений символ авторки – «Дерево життя». Загалом тема «дерева життя» наскрізно проходить через усю творчість художниці. Саме так, до речі, називається дизайнерська колекція одягу Олесі Вакуленко, яка включає в себе розписні сукні різних фасонів і сумочки. Колекцію одягу «Дерево життя» художниця встигла презентувати на кількох fashion week та дизайнерських конкурсах, на конкурсах краси – регіональних і всеукраїнських. Свою колекцію, авторка показала у Сербії, Польщі, Казахстані та Німеччині.
Окрім дерев життя, художниця також постійно звертається до зображення різних тварин та персонажів українських календарно-обрядових свят, які у художниці набувають казкового забарвлення: бички і кізоньки у неї, маючи видовжені та заквітчані роги, вбираються у фіолетово-блакитні кольори і відправляються у мандри між зірок або ж спочивають під звичним деревом життя. Поряд з тваринами чепуряться на роботах і різноманітні мавки та веснянки, плавають рибки і гніздяться пташки. Особливої магії надає роботам Олесі застосування у розписі золотого і срібного кольорів, які найчастіше можна побачити у художниці на її розписних сукнях, шаликах та хустках.
Багато робіт Олеся присвятила календарно-обрядовим святам, де кожна робота виконана у холодних або гарячих відтінках в залежності від пори року, коли святкується певне календарне свято. Такою є зокрема серія ілюстрацій художниці, які лягли в основу колекції листівок: тут можна зустріти і листівки до різдвяно-новорічних свят, і до весняних свят, а також листівки на героїчно-патріотичну тему.
Проілюструвала художниця не лише листівки, а ще й власні антистрес-розмальовки. Їх у колекції авторки 7, кожна з яких створена за мотивами українських традицій і мистецтва. Найвідомішими серед її розмальовок є розмальовка із символічною назвою «Я люблю Україну» та «Український міфосвіт» від українського видавництва «Урбіно». Цікаво, що саме Олеся Вакуленко стала першим українським автором, яка створила розмальовки у цьому жанрі. Окрім цього, кольорові ілюстрації пані Олесі можна зустріти у книжках Олени Брайченко «Українське застілля» (видавництво «Віват»), книжці поезій Анни Сорбат «Дорога додому» (видавництво «Апостроф») тощо.
На окрему увагу у творчості авторки заслуговує декоративна пластика. Традиційне Дерево життя майстриня вже неодноразово зображувала на декоративних тарелях, а її ілюстрації часто можна побачити ще й на чашках.
Кажучи про патріотичні роботи художниці, то в її колекції їх дуже багато: починаючи з листівок і закінчуючи хустинами. Так, на початку 2022 року у художниці з’явилась колекція хусток у різних кольорових варіаціях, присвячена квітучій Україні. Відтепер кожна українка може придбати собі хустку улюбленого кольору з авторським принтом від Олесі Вакуленко.
Як бачимо, розпис Олесі Вакуленко має свій авторський стиль, який сьогодні можна зустріти у багатьох інтерпретаціях: у вигляді декорованих суконь, хусток, листівок, посуду тощо. Та не єдиним розписом відома Олеся Вакуленко. Серед її робіт можна зустріти і серію витинанок, які художниця теж неодноразово експонувала на виставках і навіть ілюструвала витинанками книги. Такою є наприклад книга «Українська любовна лірика» з віршами українських класиків ХІХ–ХХ століть (видавництво «Віват»), де можна зустріти рад витинанок-ілюстрацій художниці витриманих у червоно-чорних тонах.
Починаючи з 1996 року художниця постійно бере участь у різноманітних обласних та всеукраїнських виставках, неодноразово перемагала в обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях. На її рахунку більше 10 персональних виставок у різноманітних музеях та галереях Харкова, Києва, Парижа (Франція) та Нюрнберга (Німеччина). У 2012-му, 2013-му та 2014 роках була лауреатом стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва. У 2002-му, 2004-му, 2005-му та 2010 роках – стипендіатом Харківського обласного фонду підтримки молодих обдаровань. У 2003 році стала переможницею Всеукраїнського конкурсу-огляду за програмою «Нові імена України».
На створення робіт художницю надихають різноманітні жанри народного мистецтва – вишивання, писанкарство, килимарство, настінний розпис. Кожен сюжет і образ, який виникає в голові у майстрині від побачених речей, вона завжди намагається «перекласти» на свою творчу мову, в результаті чого народжуються нові роботи у її «Творчій майстерні Олесі Вакуленко».
Початківцям у мистецтві авторка радить обирати те, що найближче: «когось приваблює графіка, комусь подобається багатогранність акварелі або олійних фарб. Коли починаєш творити, то не варто боятися і думати про кінцевий результат, а слід отримувати задоволення від творчого процесу. Головне – робити те, що подобається і передавати у своїх роботах щось, про що хочеш розповісти цьому світу. Не думайте про те, що отримаєте, творіть!»
У майбутньому Олеся мріє жити у мирній, щасливій, багатій Україні та залишатись такою ж щасливою художницею і дизайнером, в якої горітимуть очі від її справи. Вона дуже хоче, щоб в українців було більше часу і можливостей думати про мистецтво та про прекрасне, і звісно, щоб все це стосувалося саме українського мистецтва. Сьогодні в Україні це дуже актуально досліджувати та відроджувати свою культуру, але особливо актуально показувати це й іншим країнам щоб Україну знали у світі не просто як «гарячу» і кризову точку, а сприймали її як країну з її глибокими та цінними традиціями.