Якщо дивитися на сходинки до оволодіння майстерністю, то шлях художника-графіка Ігоря Чеботова легко вписати в поняття «харківської школи»: художня школа, училище, Художньо-промисловий інститут. Так, це, безумовно, важливо, і коли митець називає серед своїх вчителів Є. Єгорова, А. Константинопольського, С. Бесєдіна, імена стають окремими промовистими рисами творчої біографії.
Однак не менш важливим є мандри життям, з одного боку – внутрішнім, коли непросто отриманий досвід стає світоглядними орієнтирами, через які ми дивимось на світ. А з іншого, мандри у далечину, що б не завадило всім але для творчої людини є необхідністю, своєрідним «дозволеним допінгом», який дає поштовх до нових горизонтів творчості.
Виставка «Графічний живопис», що відбувається у галереї «Мистецтво Слобожанщини», також кличе нас в подорожі. Теплі і холодні кольори стають провідниками на Південь та Північ, надають графічним картинам життя, об’ємності, смаку. Цей «клуб мандрівників» від Ігоря Чеботова причаровує, водить за собою розмаїттям не тільки країн і сюжетів але й технік виконання.
Мені це також сподобалося але привернули увагу роботи у яких внутрішній світ проникає у зовнішній, заводить вихорі думок, кружляє, розриваючи або збираючи докупи сенси буття. Сам автор в одному з відео-сюжетів говорить про спонтанність появи даної серії. І дійсно, складно сказати, чого тут більше, європейського екзистенціалізму, чи дзенського заглиблення, а можливо присутнє і те й інше, як це нерідко буває у художніх мандрах.
Андрій Корнєв