Багато експозицій, виставок та вернісажів вже відбулося у виставкових залах Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва.
Але на відкритті виставки «Життя на «нулі» вирувало стільки емоцій, як ніколи. А справа у тому, що автори світлин, живопису, віршів, музики та організатори мистецького проекту «Життя на «нулі» – воїни, які боронили і боронять нашу землю від ворога. Саме цей передній край, передові пости на фронті називають «нуль».
«Життя на «нулі» – це мистецтво, яке допомагало виживати в окопах і в полоні, допомагає і зараз у мирному житті. Будні передової у творах воїнів-митців – це засіб щиро розказати про пережиті відчуття, якими збагатився їх життєвий досвід.
А ще мета цього проекту – показати, що відбувається з бійцями після того, як вони виходять із зони АТО, розказати про життя хлопців, які після госпіталю повертаються додому.
Ці хоробрі українці, наші захисники – приклад того, як треба жити і цінувати життя, бо вони – нескорені і незламні.
Відкриття виставки митці нашого Центру намагались засобами свого мистецтва якомога більше наблизити до атмосфери і духу середовища проекту «Життя на «нулі». Відеокліп пісні на вірші М. Каменюка і музику В. Газінського «Молитва за рідний край» у виконанні тріо «ОБЕРЕГИ» у складі заслужених артисток України Людмили Омельченко, Вікторії Осипенко та Олени Шишкіної саме нагадав про події, які передували війні. А пісня «До свидания, мальчики» Б. Окуджави з українським текстом А. Тимченко у проникливому виконанні Олени Шишкіної була таким же кричущим протестом проти цієї «неоголошеної війни, розв’язаної «братерською» рукою», як і весь цей мистецький проект. Війна протиприродна сприйняттю юної душі. І наші діти вголос протестують проти війни – то був голос юної співачки, солістки вокальної студії «ТРІОЛІ» Харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості Лізи Костюкової з піснею «Не твоя війна» на вірші і музику С. Вакарчука.
Директор Центру культури і мистецтва Людмила Омельченко, презентуючи виставку зазначила, зокрема, що твори воїнів-митців не мають залишити байдужими харків’ян – відвідувачів виставки, бо тема ця болить кожному українцеві.
Про проект та його організаторів і учасників зворушливо і докладно розповіла Інна Єрмакова, співорганізатор, куратор і, мабуть, душа і серце колективного мистецького проекту «Життя на «нулі». Як каже вона сама, цей проект її «нуль». Дуже приємні враження про Харків і харків'ян Інна Єрмакова, яка вперше була в Харкові, висловила у Фейсбуці: «Який же Харків неймовірний! Друзі, ви круті! Справжні! Той випадок, коли справа, якою ти живеш, стає справою і твоїх друзів! Харків і харків'яни, ви змінили мій Всесвіт! І від імені всіх учасників проекту – Харків, дякуємо!»
Так, але, насправді наша велика вдячність учасникам проекту, героям, які відстояли Україну і Харків. Однак вони вважають себе звичайними людьми, небагатослівні, проте за них говорить приклад їхнього життя.
Ці «звичайні люди» –Анатолій Горбенко (позивний «Бугор»), пройшов гарячі точки війни 2014 року. У складі гранатометного взводу брав участь у визволенні Попасної, Первомайська, Мар’їнки, учасник Іловайської битви. Пройшов полон. На війні він втратив обидві ноги. Має нагороди. Приклад сили та волі для багатьох, хто його знає. Голова Національного об’єднання ветеранів-інвалідів.
Юрій Величко (позивний «Фотограф»), з 2015 по 2017 рр. служив у складі 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас–Україна» ЗСУ, танкіст і фотограф, розповідає про те, що зафіксувала його пам’ять і фотокамера, без зайвого героїзму і пафосу показує звичайне буденне життя на «нулі», в якому хлопці боронять нашу країну.
Павло Кулик (позивний «Барклай»), економіст за освітою, працював у банках.У травні 2015 року під час 5-ї хвилі мобілізації був призваний до лав Збройних сил України, у серпні в складі батальйону «Донбас-Україна» був направлений на схід України, в зону бойових дій, пробув на війні 420 днів, тобто фактично півтора року. Втілив у життя свою мрію малювати і створив майже 70 картин.
Максим Кривцов (позивний «Далі»), спеціально для проекту з передової надсилав фотографії та вірші, які писав в окопах. Для того, щоб у Києві відкрили виставку, йому, учаснику АТО, давали звільнення, щоб добрався до населеного пункту з швидким інтернетом та зміг переслати свої матеріали. Максим і зараз перебуває в зоні АТО на «нулі».
Ігор Михайлішин (позивний «Піаніст»), юрист, боєць батальйону «Донбас–Україна» ЗСУ, інструктор зі стрілецької та гранатометної справи.
Проект «Життя на «нулі» об’єднав однодумців, які вирішили свої емоції вилити через мистецтво, і дає можливість говорити тим, хто був на передовій, саме за допомогою мистецтва, тому що інколи словами дуже важко сказати важливі речі. А ми маємо побачити, почути, зрозуміти.
Олександр Савенко, заслужений діяч мистецтв України.