Різдвяна «зірка» з Геніївки | The Regional Organizing and Methodic Center of Culture and Arts

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

All material on this site is intended solely for review purposes without commercial use. Created by: AnisLogo
Reprint articles permitted only when placing direct links https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Article rating:

Різдвяна «зірка» з Геніївки

photo 2022 11 23 12 03 34 copy

Різдвяні святки (період від Різдва до Водохреща) в народному календарі посідають одне з головних місць. Усі важкі осінні роботи завершуються, сама природа натякає – пора відпочити! Тому і в селян, і в містян було достатньо часу підготуватися до святкувань, у тому числі виготовити традиційні атрибути. Важливий етап, яким займалися переважно молоді хлопці – створити або поновити «зірку» для колядування, Різдва. При чому назва «Різдвяні» не означає, що усі святкові дії та процеси започатковані у християнський період. Мабуть, багатьом вже відомо, що християнські свята частково замінили, а частково асимілювали більш давні традиції Коляди та колядування, пов’язані з культом сонця і його важливою віхою – днем зимового сонцестояння. Деякі атрибути Рідзвяних свят чудово демонструють це об’єднання двох великих епох. Розкажемо вам про цікаву різновидність різдвяної «зірки», що побутувала поблизу Змієва на Харківщині.

Спогадами про те, як в фольклорному гурті «Муравський шлях» з’явився унікальний  атрибут колядування, ділиться фольклорист Галина Лукʼянець: «На початку 90-х років в мене був дитячий фольклорний гурт «Стежка» і я намагалася їздити у короткі експедиції зі старшими дітьми в ближні до Харкова села. Декілька разів ми відвідували с. Геніївка, були там і влітку,  і  взимку. Одна з виконавиць місцевого гурту Воскобойник Марія Степанівна (1931 р.н.)  була саме тою суперцінною для фольклористів людиною, яка прекрасно співала, мала відмінну пам’ять (яку унікальну веснянку ми від неї записали, скільки календарних і ліричних пісень!), розуміла, чого ми хочемо від неї і щедро ділилася усім, що знає. На традиційне розпитування про святкування Різдва одразу згадала, що  в них ходили по селу з оригінальною «зіркою», або, як частіше кажуть в нас на Слобожанщині, «звіздою» (та й сам процес інколи називали «звіздувати», так само як і «рожествувати»). Хоча опис був детальним, ми ніяк не могли збагнути деякі нюанси....А вона одразу каже: «Та давайте я вам зроблю, в мене сито старе є, я покажу як!». Десь через тиждень ми були в неї знову і ось вона винесла нам майже готовий екземпляр. Навіть заклеїла серединку і  прикріпила пучки-проміні з гофрованого паперу (так званої «жатки»). При цьому скомандувала: «Отут іконку знайдіть і наклейте,  а оце в мене бумаги мало було, то ви більше причепіть. Щоб прямо оце багато висіло».

Власне ця конструкція  трохи змінила наше уявлення про різдвяні зірки як виключно християнський символ, бо з геніївським декором все ж більше нагадувала сонце. Так і колядує ця зірка вже понад 30 років, викликаючи подив своїм незвичним виглядом.  Спочатку у дитячому гурті, а потім перейшла в руки «Муравського шляху»!».

Дуже б хотілося, щоб такі місцеві варіанти «зірок» копіювали наші харківські фольклорні гурти, бо, на жаль, більшість з них колядує, використовуючи найпростішу пласку форму. Рідко хто має (і навіть не знає про це) зірки об’ємні, з сита. В експедиціях ми неодноразово  чули про те, що така форма давала можливість поставити в середину свічку, каганець, що надавало особливої урочистості і краси обряду колядування. В цьому випадку для оформлення центральної частини сита використовували вощений напівпрозорий папір, крізь який краще світився вогник.

Як зробити «зірку» самотужки? Конструкція дуже проста:  береться сито будь-якого розміру, в ньому просверлюються 8  отворів, в 6 маленьких бокових отворів туго вставляють тонкі палички (радимо підстрахувати їх клеєм),  а за допомогою верхнього і нижнього насаджують і міцно закріплюють велику палку, на якій носять «зірку». Всередині сита палички краще зв’язати, закріпити, щоб не «їздили». Виступи паличок над ободком сита повинні бути не менше 5-6 см, або й більше, від цього залежить пишнота пучків різаного гофрованого паперу (і, за бажанням, блискучого «дощику»), що складають навпіл і прив’язують до них (а гарно, коли його багато). Довжина «промінів» за порадами Марії Степанівни десь 30-40 см. На середину сита з обох боків наклеюється картон, який довільно декорують фольгою та іконками Різдва.

«Зірка»  - обов’язковий атрибут першого дня колядування, подекуди згадують, що з нею ходили виключно колядницькі гурти з церкви, так звані «півчі» зі священником, або ж молоді хлопці, що починали «звіздувати» в перші години святкової ночі.

photo 2022 11 23 11 49 23

photo 2022 11 23 12 03 34 copy copy

photo 2022 11 23 11 49 24

Сховати метелика