Виставка національної української вишивки та костюму «Україно моя неозора», присвячена 20-річчю Незалежності України, відкрилася сьогодні, 17 серпня, в обласному центрі культури та мистецтва. Тут представлені як рушники 1903 року, так і роботи сучасних вишивальниць. Більшість експонатів - весільні рушники, тому відкриття виставки пройшло нетрадиційно - глядачі відразу ж поринули в атмосферу автентичного весілля за старовинним слобожанським обрядом.
Ох, це весілля ...
Ще до приходу керівника обласного управління культури Дмитра Кузнєцова, якого чекали на урочисте відкриття виставки, в залі обласного центру культури та мистецтва почалося нестандартне дійство - дослідницько-виконавський фольклористичних колектив «Муравський шлях» почав інтерактивний показ фрагменту автентичного весілля за старовинним слобожанський обрядом. На роль нареченої була обрана методист обласного центру Олександра Дмитренко, хто наречений, залишалося таємницею до останнього моменту, поки до зали не увійшов начальник облуправління культури.
Керівник «Муравського шляху» Галина Лук'янець взяла його під руку, і з обрядовими піснями учасники колективу підвели чиновника до «нареченої», яка вже сиділа за столом. За звичаєм, її обличчя було закрите хусткою. Коли у Дмитра Кузнєцова стали вимагати викуп за наречену, лише тоді він збагнув, що йому на цьому весіллі дісталася роль нареченого, в яку він вжився досить охоче.
«Коли я побачив, що обличчя дівчини закрито хусткою, в мене затремтіло серце, мені захотілося подивитися, чи вродлива вона, - ділився потім враженнями з журналістами Дмитро Кузнєцов. - На мене нахлинули спогади юності, коли я сам одружувався. Це було більше 20 років тому. Тоді, на жаль, про такі обрядові моменти ми навіть не здогадувалися, у нас було звичайне комсомольське весілля ».
Далі й не таке буде...
Глава облуправління культури підкреслив, що цією виставкою розпочався не тільки новий сезон в обласному центрі культури і мистецтва, а й нове життя центру.
«Наше завдання - поступово акумулювати інформацію про всіх народних майстрів, оточити їх турботою і увагою, зробити все, щоб центр культури і мистецтва став дійсно, їхнім будинком, центром підтримки народної творчості та персонально народних майстрів і фольклорних виконавців», - підкреслив Дмитро Кузнєцов.
«Думаю, що ми впораємося з цим завданням. Зараз у центрі зібрався молодіжний колектив, у якого багато креативних ідей, і головне - у нас є величезне бажання зробити все для розвитку та популяризації народної творчості», - каже директор обласного центру культури та мистецтва Тетяна Іщенко.
Дуже сподобалося нестандартне відкриття виставки вишивки і її учасницям. Майстрині з задоволенням куштували весільні шишки, якими пригощали всіх гостей імпровізованого весілля, і з цікавістю розглядали роботи один одного.
У кожної майстрині - свої візерунки
«На цій виставці дуже багато робіт різних майстрів, і я вже деякі нові елементи побачила, - каже заслужений майстер художньої вишивки Світлана Гутник з Куп'янського району. - Весь час навчаюся, немов наздоганяю втрачене. Адже у 70-80-ті у нас був повний вакуум, я взагалі вважала, що окрім мене ніхто не займається вишивкою, і тільки у 90-ті, коли нас, вишивальниць, стали збирати, ми отримали можливість обмінюватися досвідом, розвиватися».
На цій виставці представлені її 4 українських рушника, в тому числі знаменита слобожанська вишивка - білим по білому, яка забирає дуже багато часу і вміння, оскільки візерунок і на лицьову, і на виворіт повинен бути ідентичним. Дорогі матеріали і титанічна праця особливих прибутків не приносять, зізнаються вишивальниці. Однак жити без вишивки вони вже не можуть.
«Тільки вставши з ліжка о 6-й ранку, насамперед мені потрібно зробити хоч десяток стібків, інакше я погано себе почуваю, - розповідає майстер народної вишивки Анна Скиба з Дергачівського району. - Я настільки захоплююся, що можу ікону вишити за пару годин. Це як пензликом малює художник».
Більшість робіт на виставці - це вишивка хрестиком, а ось член спілки художників України майстриня з Первомайського району Любов Бугар освоїла, мабуть, всі можливі види вишивки.
«Ось цей рушник вишитий низинкою, він вишивається знизу вгору, а цей вид вишивки називається хардангер, - показує Любов Бугар свої роботи. - А ось цю жар-птицю я взяла з рушника 1805 року, хоча весь інший візерунок на цьому рушнику - вже моя авторська робота».
За словами виконуючої обов'язки начальника галерейно-виставкової діяльності центру Ядвіги Косьміної, найстаровинніший виріб в експозиції - весільний рушник 1903 року з Сахновщанського краєзнавчого музею.
«Проте цінними експонатами є й сучасні рушники, створені у старовинній техніці ручного ткацтва. Давні рушники не вишивали, а ткалися. Вишивка - пізніша 
техніка, яка імітувала ткацтво», - зазначила Ядвіга Косьміна.
Також на виставці представлена вишита жіноча сорочка 1915 року і ляльки у вбраннях, що дають уявлення про народні костюми, які носили у 18-19 століттях у різних регіонах України. Всього на виставці представлені роботи 22 майстрів народної вишивки з районів та міст Харківської області.
У рамках виставки відбудуться майстер-класи з вишивки та виготовлення штучних квітів для вінків. Експозиція працюватиме до 17 вересня за адресою: вул. Пушкінська, 62.
Автор: Наталія ВАСИЛЬЄВА