foto


foto 61002, Україна, м. Харків, вул. Пушкінська 62 foto +380 (57) 700-26-62  foto info@cultura.kh.ua foto www.cultura.kh.ua


Рейтинг статті:
( 1 шт. )

Вишивки Любові Бугар

Понеділок, 09 листопада 2020 р. Коментарів: 0

 11082020

Продовжуємо знайомити наших пошанувачів з особистими історіями сучасних майстрів Харківщини, які своєю творчістю внесли вагомий внесок у розвиток сучасного декоративно-прикладного мистецтва.

Бугар Любов Миколаївна, народилась у с. Сваричів, Рожнятівського району, Івано-Франківської області. Наразі проживає у с. Красне Первомайського району Харківської області.

Практикує вишивання, 1990-1997 рр. - керівник гуртка «Умілі руки» при Червонівському будинку культури.

Любов Миколаївна Бугар є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2011 р.). Вишивати почала наприкінці 70-х років, на що її надихнула творчість іншого майстра художньої вишивки Вишневської Ірини Павлівни. Саме тоді, у далекому 1979 році пані Любов завітала на виставку Ірини Павлівни, яка проходила у Будинку народної творчості, і була підкорена красою слобожанської вишивки. Окрім цього, паралельно з практичною діяльністю, авторка почала досліджувати літературу і джерела, відвідувати музеї, які дозволяли їй розширити свій кругозір у власній творчій справі: вона побувала у музеї історії запорозького козацтва на Хортиці, в харківському історичному музеї ім. М.Ф. Сумцова, Івано-Франківському краєзнавчому музеї та багатьох інших. Кожного разу відвідуючи якесь нове місце, Любов Миколаївна намагалась взяти для себе максимум користі від зустрічі з фахівцями і дослідниками традиційної народної культури, і навіть часто вона любила ходити споглядати вишиті роботи майстрів на місцевих ярмарках та відвідувати виставки вишивки, в результаті чого в неї народжувались нові ідеї для творчості. Одними із таких натхненниць пані Любові стали майстрині бісерної вишивки Лариса Кушнаренко з м. Пісочин та Людмила Покусай із Краснокутського району, дружбу з якими вона підтримує і досі. Поряд із цим, дружить Любов Миколаївна і з іншою творчою людиною – заслуженим майстром народної творчості України, майстром художньої вишивки Надією Вакуленко. Зрештою, кожний із вищезгаданих майстрів частково, але вніс свій вклад у формування самобутності Любові Бугар як фахівця із вишивання.

За багато років Любов Миколаївна опанувала майже всі різновиди вишивки: гладь, мережку, хрестик, штапівку, зерновий вивід, стебловий шов, лічильну гладь, набирування, виколювання і ретязь. Творчий доробок майстрині налічує близько 1000 вишитих творів. Це, зокрема, і вишиті рушники, і сорочки, картини, ікони тощо. Сама ж майстриня є постійною учасницею виставок народного декоративно-прикладного мистецтва обласного, всеукраїнського та міжнародного масштабу, постійно відвідує різноманітні художні симпозіуми та етномистецькі свята, а також займається вдосконаленням власних умінь і знань з відродження, розвитку та популяризації національного мистецтва. Майстриня перша представляла Харків на мистецькому форуму в м. Київі «День Вишиванки» у 2013 р.

Навчання і робота над собою ставши вірними супутниками мисткині, принесли свої плоди: сьогодні пані Любов є не просто визнаним майстром української традиційної вишивки, вона – фахівець вишивки усіх регіонів України. Свої знання Любов Миколаївна вправно використовує при створенні чергового шедевру, використовуючи традиційні елементи вишивки, узори на яких вона вигадує сама. Тут вам і калина, і маки, і лілеї, і ружі, чорнобривці, мальви, хрестики, птахи, зірки, сонце, численні гілочки, загалом все те, що є характерним для стародавньої української вишивки, але з новою мистецькою інтерпретацією майстра. Професійність авторки, підтверджує і той факт, що вона є однією з перших серед відомих нині майстрів, хто стояв біля витоків відродження на Слобожанщині славнозвісної техніки вишивки «білим по білому».

Сьогодні пані Любов продовжує займатися улюбленою творчою справою життя, а на її рахунку близько 20 персональних виставок, що проходили у Харківському художньому музеї (1984, 2004, 2008 рр.), у Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва (2010, 2013, 2017, 2020 рр.), у «Будинку прав людини» (2007 р.), Верховній Раді України (м. Київ, 2007 р.), Первомайському краєзнавчому музеї (2010 р.) та інших місцях.

Свою творчість, Любов Миколаївна двічі представляла у Верховній Раді України. Вперше, це відбулося 2007 році, коли на рівні з визначними художниками та майстрами, її запросили представляти рушник єдності, який вона вишивала разом з майстрами із різних куточків України. До слова, що саме тоді, вона була єдиним майстром із вишивання, а до своєї аудиторії майстриня представила вишиту картину Т.Г. Шевченка і вишитий «Заповіт» Шевченка на рушнику.

У 2015 році у Верховній Раді України відбувся Всеукраїнський круглий стіл на тему «Шляхи відродження етнічної автентики та її об’єднавча функція». Організаторами та ініціаторами зустрічі виступили Всеукраїнська академія автентики та Асоціація національно-культурних об’єднань України на чолі з народним депутатом України Олександром Фельдманом. До участі у заході тоді були запрошені народні депутати, представники численних музеїв, соціально-мистецьких інституцій, діячі культури, мистецтвознавці, майстри народного мистецтва зі Львова, Харкова, Полтави та Івано-Франківська. Любові Бугар тоді вдруге випала нагода представляти Слобожанський етнографічний регіон і поділитися зі всіма про «Особливості слобожанської вишивки». У рамках своєї доповіді, вона розповіла про історичні передумови та вплив етнонаціональних культур на слобожанські традиції вишивання, наголосила на кольоровій своєрідності нашого регіону, ідентифікуючих ознаках в орнаментах слобожанських вишивок. Характерним для слобожанської вишивки, як зазначила майстер, у більшості випадків є рослинний орнамент: численні зображення родинного дерева постійно супроводжують вишивку нашого регіону на відміну від Західної України, де панівними у вишивці є геометричні орнаменти. «На особливу увагу наприклад, тут заслуговує елемент яблучка, який на слобожанській вишивці символізує кохання, а у вишивці інших регіонів він зустрічається в поодиноких випадках. Кольорове вирішення теж має свої особливості: поряд з вишивкою білим по білому, червоними та чорними кольорами, тут часто зустрічається поєднання червоного та синього кольорів. Кольори є дещо приглушеними порівняно з яскравою західною вишивкою. Характерним для вишивки є й використання різноманітних вишивальних швів-технік таких як тамбурний шов («ланцюжок»), настилування («лиштва»), стебловий шов тощо. Елементи слобожанських рушників дуже характерні і для вишивок інших областей не притаманні....» Цей виступ авторки як єдиної представниці вишивання Східної України виявився інформативним та актуальним для нашого сьогодення, а її слова «Харків – це Україна» ще довго після виступу супроводжувались тривалими і бурхливими оплесками. Подібний момент засвідчив палке відношення українців як до своєї ідентичності в цілому, так і до її проявів у контексті самобутності окремих регіонів, перш за все нашої Слобожанщини.

Загалом, протягом всієї своєї творчості майстриня невпинно слідує вислову «прославляти Україну через свої витвори». Подібне творче посилання, допомагає їй завжди пам'ятати, що її діяння є частиною традиційної народної культури, яка в умовах змінних процесів у середовищі, потребує своєї постійної реновації. Тому, неодмінним своїм супутником, вона вважає втілення у своїх вишиванках елементів і символів, притаманних саме українській культурі, які не лише демонструватимуть набутий віками досвід нашого народу, але й популяризуватимуть його через мистецькі витвори якими і є рушники та сорочки Любові Бугар.

Прихильникам своєї творчості і майстрам-початківцям пані Любов радить кожного дня робити невеликі кроки у вишиванні. «Розпочинати можна вишивати з простих технік, використовуючи схеми, додаткову літературу. В ідеалі, щоб займатися вишиванням на професійному рівні, слід знайти собі наставника, який підказуватиме, над чим треба працювати. Свої перші роботи, майстри-початківці можуть створювати шляхом копіювання інших вишитих робіт, а вже пізніше – можна пробувати робити власні ескізи узорів і вишивати по ним самому. Головне у цій справі – постійна практика і споглядання вишитих робіт інших майстрів...»

Сама майстер, сподівається, що в Україні і надалі зростатиме інтерес до вишиванок і вишитих рушників, які будуть не просто прикрасою людини, але як і в давнину, оберігатимуть від негараздів і приноситимуть любов, щастя та гармонію у житті. А тих, хто хоче дізнатись більше про історію та символіку вишиванок, підібрати для себе особисто узори з певним символічним значенням, Любов Миколаївна радо запрошує слідкувати за творчістю місцевих майстрів-вишивальниць, особливо це стосується майстринь, які слідують багатовіковим традиціям, і триматися за їх знання і досвід.

1108 2

1108 3

1108 5

1108 6

1108 7

1108 8

1108 9