22-23 серпня 2014 року в Обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва (вул. Пушкінська, 62) проходила щорічна науково-практична конференція «Традиційна культура в умовах глобалізації: народна музика та декоративне мистецтво в світовому цивілізаційному просторі».
Конференція, що збирає науковців для обговорення проблем збереження традиційної культури, проводиться вже на протязі багатьох років. Цього року для участі у конференції було надіслано 66 заявок від вчених, музикантів, творчих митців та майстрів народної творчості з різних куточків України: Київщини, Полтавщини, Львівщини, Івано-Франківщини, Сумщини, Криму, Закарпаття, а також із Молдови, Росії та Білорусі. Для участі у засіданнях конференції зареєструвалося 25 науковців та майстрів народної творчості.
Презентація каталогу «І вишите моє життя на ньому...»
На пленарному засіданні відбулася презентація каталогу ескізів орнаментів народних вишивок «І вишите моє життя на ньому...» художника, заслуженого майстра народної творчості України Григорія Петровича Гриня, на якій був присутній сам автор. Підготовлений до друку колективом Обласного центру культури та мистецтва каталог охопив лише частину робіт майстра, який все життя займався справою збереження та розвитку традиційної слобожанської вишивки, починаючи з середини минулого століття, коли він у творчих відрядженнях селами Полтавщини замальовував орнаменти вишивок з виробів, які жіночки діставали зі своїх скринь.
Автор з Опішного став справжньою сенсацією в колі харківських вчених, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва та поціновувачів традиційної культури, бо він фактично вивів формулу традиційної полтавської вишивки: і за елементами орнаментики, і за кольоровою гамою, які Григорій Гринь трансформував у своїй творчості у декілька сотень малюнків. Не порушуючи канонічності традиційної полтавської вишивки, ретельно вимальовуючи на папері смужки ниточок різноманітних швів, художник створив авторські візерунки, що передають душу багатьох поколінь полтавчан. Кожний з них неповторний, і в кожному відчувається віковий культурний код слобожанців.
«Якщо сприймати вишивку як сакральне явище, то не дотримання традиційної колористично-орнаментальної символіки негативно впливає навіть на долю всього народу», – зазначає Григорій Гринь.
Григорій Гринь – єдиний в країні, хто займається такою справою. Саме по його творчості можна вивчати характерні риси традиційної полтавської вишивки, зокрема, наочно побачити, що їй притаманні змішаний рослинно-зооморфно-геометричний орнамент та ніжні, світлі, пастельні тони, якщо і червоні, то не яскраві, приглушені, і ні в жодному разі не червоно-чорні.
Відтепер унікальні роботи можна побачити у каталозі, примірники якого направлені у бібліотечну мережу Харківщини. Автор мріяв про цю подію не одно десятиліття, але жалкує, що далеко не всі роботи увійшли до цього каталогу: на повномасштабне видання не вистачило спонсорських коштів. Тож розмірковуючи про долю традиційної культури в умовах глобалізації на цьому прикладі, фахівці дійшли висновку, що кроки зі збереження аутентичних видів мистецтва, якщо не можуть стати комерційно вигідними проектами, то мають підтримуватися з боку держави, якщо ми не декларативно, а насправді хочемо зберегти душу українського народу, його самоідентицікацію.
Різноманіття творів декоративно-ужиткового мистецтва Слобожанщини
Усе різноманіття творів декоративно-ужиткового мистецтва з колекції Етнографічного музею «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» наглядово презентував аудиторії директор музею Михайло Красиков. На екрані демонструвалися фотографії експонатів, які зберігаються у музеї: сільські табурети кінця ХІХ століття, прялки, ступи, праник або ребрак (знаряддя для механічного прасування тканини), весільні обрядові гілки та різки, вишиті рушники, вироби з сиру, поширені на Гуцульщині, дерев'яні ложки, вугільні праски кінця ХІХ століття, скрині, коромисла, різні обереги, інші предмети побуту та декілька зразків аматорської художньої культури села.
«У традиційній культурі краса невід'ємна від життя звичайної людини, а естетична функція підпорядкована утилітарному призначенню, прикрашанню буденного життя. У нашому музеї є не тільки предмети побуту, а й зразки художньої творчості – картини митців-аматорів. Наприклад, наївна картинка початку ХХ століття невідомої художниці, яка зображує нічну сільську ідилію: місяць, білені хати, сади, млин і ставок... Друга картина самодіяльної художниці Любові Ручки з Валківщини називається «Хата моя, біла хата, в цілому світі одна», де також мають місце мотиви українського села, хати, саду... І тим не менше, ці картини не є художніми творами у класичному розумінні. Бо останній призначений для експонування, споглядання, а така картина створена для прикрашання хати, і художник малював її лише з цією метою. Тож навіть такий невеликий огляд експонатів музею «Слобожанські скарби» може засвідчити, що естетичне сприйняття світу – це закон традиційної народної культури», - сказав Михайло Красиков.
Слобожанські носії автентичної пісенної традиції
Цікаві відеоматеріали підготувала для поціновувачів традиційної культури кандидат мистецтвознавства Віра Осадча. У своїй доповіді на тему «Народні виконавці – носії пісенної традиції Харківщини» відома харківська дослідниця звернула увагу на творчий доробок двох сільських фольклорних гуртів.
«Серед особливостей народного пісенного виконавства можна назвати мобільність окремих тонів наспіву, наявність нейтральних інтервалів, високий останній устій наспіву. А також підвищення загальної ладової висоти під час співу – ці характеристики притаманні видатним співочим гуртам Харківщини, – розповіла Віра Миколаївна. – Спів фольклорних гуртів сіл Дмитрівка Первомайського району та Кручик Богодухівського району Харківщини є яскравим прикладом південно-східного музичного діалекту: щільне звучання грудного регістру з тембром глибокого оксамитового забарвлення, вільне, ненапружене наповнення ансамблевої фактури, яке є основою степової манери».
В цьому контексті дослідниця також показала аудиторії відеозаписи гурту «Журавка», учасники якого походять з різних сіл – українського Рябухіно, російського Старовірівка та селища Нова Водолага. Вони активні учасниці самодіяльності, талановиті особистості, народні співачки, яких об'єднала ідея мистецького відтворення місцевого фольклору в автентичному звучанні. Їх спів характеризується влучністю занурення в традицію, повноцінним відтворенням слобожанського гуртового звучання, темброво насиченого, з контрастом партій басів і горяка.
Учні майстрині декілька разів отримували стипендії від президента
Здобутками на шляху педагогічної діяльності поділилась учасниця конференції Лариса Кириченко, завідувачка кафедри ужиткового мистецтва школи мистецтв № 29 м. Суми:
«17 років я очолюю майстерню народних ремесел «Обереги долі» і своє завдання бачу в тому, щоб, перш за все, здивувати дітей та зацікавити. У майстерні мої учні вивчають різні види прикладного мистецтва і виконують свої роботи на високому рівні. А задля того, щоб підтримувати їхню зацікавленість, я часто запрошую до нас на заняття вчених-етнографів, працівників музеїв; з учнями відвідуємо музеї Слобожанщини, проводимо дослідницько-пошукові експедиції. За відродження народних ремесел Сумщини найталановитіші учні майстерні 17 років поспіль отримують щомісячну шкільну стипендію, стипендію міського голови та губернатора області. Декілька разів отримували стипендію від президента».
Харківська бібліотека знайомить читачів з народними виконавцями та майстрами
Досвідом популяризації українських культурних надбань в умовах масових бібліотек поділилася Ганна Абрамова, бібліотекар 1-ї категорії Центральної міської бібліотеки ім. В.Г. Бєлінського. На зустрічі з читачами робітники закладу запрошують фольклорні гурти з області, народних музикантів та майстринь декоративно-ужиткового мистецтва. В неформальній атмосфері проходять музичні вечори, майстер-класи, читачі бібліотеки мають змогу поспілкуватися з представниками народної культури.
«Тільки впродовж цього року ми запрошували до нас в бібліотеку відому писанкарку Ларису Волкову, майстра народної творчості Ніну Рубан, ткалю Олену Кущову, майстриню-вишивальницю Тетяну Костову, фольклорне тріо «Волошки» та організували тематичний музичний вечір з виконуванням народних пісень – вихованцями та викладачами Центру дитячої та юнацької творчості №1», – поділилась Ганна Абрамова.
Традиційна культура – дуже естетична
«На конференції ми прослухали безліч цікавих доповідей, як теоретичних, так і більш практичного спрямування. Не тільки прослухали, бо часто інформація була підкріплена яскравими відео- та фотоматеріалами. Сьогодні ми доторкнулися до традиційної культури, ще раз відчувши її красу у регіоналізмах, які презентували у доповідях етно-лінгвісти, у музичній спадщині давніх слобожан, у зразках декоративно-ужиткового мистецтва... Ця культура дуже естетична. Мені здається, що у сучасних умовах, у добу глобалізації, нам у повсякденному житті не вистачає, насамперед, цієї краси», – поділилася враженнями доцент кафедри історії української та зарубіжної музики ХНУМ ім. І.П.Котляревського Лариса Новікова.
23 серпня учасники конференції продовжили роботу, оглянувши виставку фаянсу «Будянський півник» (декоративні тарілі, вази, куманці, сервізи та посудні набори виробництва Будянського фаянсового заводу) в Центрі культури і мистецтва (вул. Пушкінська, 62) та виставку живопису художника Анатолія Мороза (Архімандрит Миколай) «Слобідські чорнобривці» (Галерея «Мистецтво Слобожанщини», майдан Свободи 5, Держпром, 4 під'їзд).
За матеріалами роботи науково-практичної конференції планується видати збірку тез доповідей, яка буде направлена в усі провідні бібліотеки України та м. Харкова.
Фото з конференції