На день народження Франка харків’яни шукали зв’язки Великого Каменяра зі Слобожанщиною | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)

Відділ з методичної роботи

A+ R A-
Рейтинг статті:
( 5 шт. )

На день народження Франка харків’яни шукали зв’язки Великого Каменяра зі Слобожанщиною

День народження Івана Франка урочисто відзначили у ХарковіВечір, присвячений 155-літтю від дня народження Івана Франка «Я син народу, що вгору йде», відбувся 31 серпня у приміщенні обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва по вул. Університетській, 25.

Прийшло багато людей, як знавців творчості Івана Яковича, так і не підготовлених глядачів, для яких знайомство з Франком розпочалося з розповіді про його нелегкий життєвий шлях, про його епістолярну спадщину. Франко дуже любив листуватися. Він, мужицький син, був вкрай освіченою людиною. Його тричі висував народ до Австрійського парламенту, і тричі його кандидатуру було відхилено у зв'язку з неблагонадійним минулим, з точки зору правлячих кіл.

Народе мій, замучений, розбитий,

...

Твоїм будущим душу я тривожу,

Від сорому, який нащадків пізних

Палитиме, заснути я не можу.

(І. Франко)

Цей пролог до поеми «Мойсей» виконала Людмила Капліна. Через деякий час глядачі знову насолоджувалися твором «Поете, тям» у її виконанні. А потім перенеслися до Харківщини і пошукали зв'язки Франка зі Слобожанщиною. Вони дійсно є, і уособлені, по-перше, в його дружині – Ользі Франко (Хоружинській), яка народилися 1864 року в селі Бірки на Харківщині в родині дрібного поміщика, члена Київської Громади, нащадка старовинного козацького роду. Закінчила Харківський Інститут шляхетних дівчат, вищі жіночі курси в Києві.

По-друге, офіційне визнання за життя Франко отримав тільки тут. Від імені Харківського університету, завдяки Дмитру Івановичу Багалію та Миколі Сумцову, йому було присвоєне почесне звання доктора руської словесності ті філософських наук.

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя рідного народу, а також з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.

У 1962 році обласний центр на Прикарпатті, який раніше на австрійський манер називали Станіслав, перейменовано в Івано-Франківськ. А у Харкові є бібліотека ім. Івана Франка. Фонд Центральної бібліотеки ім. І.Франка складає біля 82 тисяч екземплярів, серед котрих є і 50-ти томне зібрання творів письменника (зберігається в читальному залі), та 20-ти томне зібрання творів Івана Яковича (використовуєть ся на абонементі). Про це розповіла головний бібліотекар Світлана Миколаївна Кононенко. За її словами, сьогодні бібліотека обслуговує до 5 тисяч читачів щорічно.

Вечір був не лише літературним, а й музичним. Твір «Не пора, не пора...» було заспівано хором «Козацька родина» (художній керівник Іван Зозуля). Від талановитого виконання твору «Меч Арея» наче мурахи побігли по шкірі, за що хор отримав бурні овації. Після перегляду відеокліпу про дружину І. Франка, Іван Зозуля виконав соло – заспівав пісню «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», слова якої написав Франко.

А фінал вечора змусив усіх глядачів піднятися зі своїх місць і заспівати, поклавши руки на серце, адже пролунав гімн Незалежної України.

Учасникам заходу дарували книгу "І.Франко і його родина", автор спогадів - дочка І.Франка - Ганна.

Нагадаємо, що напередодні, на честь 20-річчя Незалежності України було встановлено пам'ятний знак у вигляді бронзового барельєфа із зображенням Великого Каменяра в центрі першої столиці на будівлі міського історичного архіву.

Автор: Віталій ВОДЯНИЦЬКИЙ

Сховати метелика