Виставка «Вікна» представляє відразу 7 художників, які більше чверті століття тому закінчили Харківське художнє училище, але потім опинилися в різних країнах, і тепер вирішили об'єднатися на виставці в рідному Харкові. Вони працюють в різних жанрах і стилях. У циклі презентації учасників цього міжнародного арт-проекту сьогодні представляємо Ігоря Ільїнського.

Ігоря Ільїнського називають харківським або українським імпресіоністом. Його реалістичні сюжети немов випливають з інших епох, з якихось внутрішніх світів, занурюючи глядача у певну атмосферу. Головне в його картинах - це передача настрою. Будь-то хандра в дощову погоду, яку відчуває житель європейського містечка, або милостивий настрій під час вечірньої прогулянки харківськими вуличками. Дивлячись на його ретро-сюжети, почуття проникають в саму душу, перекидаючи, немов у машині часу, позаминулі сторіччя.

«У 1995 році я зробив серію робіт у стилі кіно до 100-річчя Люм'єр, з якими мене запросили на виставку в Париж. Це зараз ретро-стиль розтиражований, а тоді мені здавалося, що я мало не винайшов його. Коли ми потрапили в Париж, я дуже здивувався, побачивши, що в такому стилі оформлені вітрини магазинів і кафе, - згадує художник. - Ми з дружиною прожили три місяці в Парижі, працювали там, виставлялися. Нас запрошували навіть на тривалий контракт. Але це для нас не мало сенсу, оскільки у них така практика: запрошувати митців з країн, що розвиваються, щоб заплатити їм поменше, заробити на них побільше. Той рівень оплати, який нам запропонували, у нас і тут є. У нас не було завдання зачепитися в Парижі, ми хотіли розвиватися, а там такої можливості немає. Як не дивно, те, що виставляється у них в галереях, дуже низького рівня, нічого цікавого. А для художника важливо, щоб коло спілкування з колегами сприяло певному рівню. У Харкові в нас, безумовно, таке спілкування є».

За останні пару десятків років картини Ігоря Ільїнського, на яких зображені люди, кафе, музиканти, міські пейзажі, гідно оцінили на багатьох виставкових майданчиках в Україні, Франції, Німеччині, Росії, Естонії, Фінляндії. Цікаво, що після училища він так і не продовжив навчання у вузі.

«Так склалися обставини, що пару років поспіль я не зміг вступити до Худпрому, а потім помер викладач, до якого я хотів піти вчитися, потім нас відразу запросили на виставку до Франції, і якось так уже й залишився без вищої освіти. Ну, виходить, училище дало знання, достатні для того, щоб працювати в цій сфері. У вузі вже відбувається, по суті, шліфування якихось базових навичок і вмінь. Нам пощастило, у нас було чимало молодих викладачів, які недалеко від нас за віком пішли, і спілкувалися з нами на одній мові, зрозуміло пояснювали якісь базові речі, так, і самі були хорошими художниками. Пам'ятаю, Едуарду Яшину тоді було трохи більше двадцяти, і він дав нам таку схему: це тінь, це світло, тінь ніколи не потрапляє в область світла і навпаки. Це мені запам'яталося на все життя», - каже Ігор Ільїнський.

Творчому розвитку сприяла і дружба, яка об'єднувала однокурсників ще в училищі, і яку художники зберегли і через десятиліття.

«Звичайно, конкуренції у нас не було, був такий взаємозбагачуючий обмін. Всі були активні, амбітні. Єдине, з Дмитром Данішем у нас був такий момент змагання: у кого краще. Ми після училища разом з ним працювали, разом виконували якісь замовлення, разом ходили на спортивні тренування, і виходить, що щодня ми більшу частину часу проводили разом. І навіть була така курйозна історія: коли ми після підкурсів в Худпром здавали підсумкові роботи, нам сказали, що це роботи однієї і тієї ж самої людини. Ми здивувалися, звичайно. Але, мабуть, все ж близькі люди якось впливають один на одного, а у художників це відбивається і в їхній творчості», - усміхається художник.

Звичайно, сьогодні картини Ігоря Ільїнського та Дмитра Даніша не сплутаєш, у кожного з них своя манера, особливий стиль. Художник Іллінський 25 років тому і зараз - це абсолютно два різних майстра.

«Нещодавно у приватного колекціонера я побачив свої картини початку дев'яностих, я навіть їх не впізнав. Звичайно, будь-який художник проходить певний шлях розвитку. Чесно кажучи, останні років 10 у мене був дуже непростий період. Я шукав щось нове, все переписував картини, не виставляв їх, не продавав. І ось зараз, сподіваюся, нарешті, знайшов. Поки мені ще не вдалося повністю відійти від такого імпресіоністичного стилю. Я поки не можу з цього вибратися, хоча стиль теж, напевно, потрібен якийсь інший... Простіший. Але поки я ще розвиваюся в цьому напрямку», - говорить Ігор Ільїнський.

Свій оновлений погляд на навколишню дійсність з проникненням в сутність певних явищ і предметів художник представляє на виставці «Вікна». Це незвичайний погляд на звичні пейзажі, в які художник вводить фантазійні сюжети, що дозволяє майстру проявити свої головні якості: інтерес до духовних, містичних тем і почуття гумору.