Дискусія на тему «Діалог театру і фотографії: система взаємозв'язків» пройшла в галереї «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва 20 листопада 2013 . Присутні намагалися знайти відповіді на непрості питання: чому українські театри не приваблюють професійних фотографів у свій штат, в якому типі театральної фотографії сьогодні є потреба у режисерів і, головне, чи дійсно потрібна, театральна фотографія театру і глядачеві?
Театральна фотографія для України - явище унікальне і маргінальне, яке потребує підготованого глядача, який любе і розуміє одночасно театр і фотографію. Активними учасниками круглого столу стали Світалана Баженова (авторка ідеї, кураторка конкурсу театральної фотографії «5-та стіна»), Віра Лагутіна (завідуюча галереєю «Мистецтво Слобожанщини» ), Володимир Какурін (режисер), Вікентій Пухарев (художник , мистецтвознавець ), Олександр Охрименко (представник глядацької аудиторії).
«Проаналізувавши світові зразки театральної фотографії , я можу виділити два основних найбільш характерних напрямки - це художня фотографія, а також та фотографія, яка використовується для презентації театру, - підкреслила кураторка конкурсу театральної фотографії «5 - та стіна » Світлана Баженова. - Ми можемо подивитися зразки театральної фотографії центральної Європи , які є презентаційними для театрів різної форми власності і масштабу, і побачити по-справжньому високий рівень робіт. Наприклад, Чаба Месзанос, який став переможцем нашого конкурсу цього року «5 - та стіна», працює в державному театрі Будапешта. Приклади з наших театрів, навіть національного рівня, залишають бажати кращого і показують не з кращого боку можливо хороші постановки. У чому причина відсутності якісних фотографій в українських театрах?».
Відповідей на це питання може бути безліч, залежно від локальної ситуації окремо взятого театру, але однією з головних причин, безумовно, є відсутність достатнього фінансування театрів, і у зв'язку з цим вимальовується глобальна проблема - відсутність коштів на таку графу витрат як фотографія. Більше того, на сьогоднішній день в штаті українських театрів не передбачена посада фотографа.
«На мій погляд, необхідно виділити ще один тип театральної фотографії, додавши його до двох раніше названим. Це постановочна театральна фотографія, вона використовує театральні засоби виразності, на відміну від репортажних знімків, які менш цікаві. У цьому випадку фотографія вбирає в себе театр, а театр вбирає в себе фотографію. Постановочна фотографія може зафіксувати цей синтез найкращим чином. Сьогодні такої фотографії не вистачає в театрі, - зазначає режисер, організатор театрально -дизайнерського фестивалю «Живи!» Володимир Какурін. - Важливим моментом у роботі фотографа , який співпрацює з театром, є те, що в театр можна прийти тільки з любові! Повертаючись до питання фінансування та відсутність висококласних фотографів в театрі, зазначу, що театральна фотографія програє в цьому плані рекламної зйомці, поліграфії, попсі. Тому в театрі знімають тільки закохані в нього люди».
Практика постановочної фотографії має базуватися на тому, що театр буде йти назустріч фотографам , розуміючи необхідність таких взаємин. У театрі повинна з'явитися можливість вибудовування мізансцен для фотозйомки в спеціально відведений для цього час . Це дозволить вирішити проблему відносини фотографа і глядача в театрі. Для глядача в переважній більшості випадків присутність фотографа є небажаним, так як це, так чи інакше, заважає глибоко зануритися в постановку.
«Вважаю, що фотографів необхідно видалити з театрів, або помістити в спеціально відведене місце, яке ізолює їх від глядачів. Я приходжу в театр дивитися спектакль, насолоджуватися , а якщо поруч опиняється фотограф, то моє враження неодмінно зіпсовано відволікаючими рухами, спалахом», - говорить активний представник глядацької аудиторії , літератор Олександр Охріменко.
Але з іншого боку, театр сьогодні зацікавлений у тому, щоб його робота була показана з кращого боку. Тому зйомка повинна бути використана в рекламі театру, вона здатна залучити нового глядача. Однак для цього , на думку учасників дискусії , необхідно підключати фотографів - професіоналів і звести до мінімуму присутність фотографів - обивателів, які своєю поведінкою створюють незручності, як для акторів, так і для глядачів.