Про першу мистецтвознавчу матрицю і її вплив на становлення всієї системи історії мистецтва розповів культуролог і мистецтвознавець Олег Коваль. Його лекція «Слідами Вазарі: чи можливі сьогодні «Життєписи художників»? пройшла в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Обласного центру культури і мистецтва 10 січня 2014 року.
Процеси секуляризації (зменшення ролі релігії у свідомості людей), а, як наслідок, сплеск нових парадигм у науковому, соціальному, художньому житті характеризують епоху Ренесансу. Образотворче мистецтво цього часу завдяки комплексу загальних культурних трансформацій досягає найвищого рівня , як з точки зору змісту, так і з точки зору форми. Після піку розвитку поступово прийшов спад, який ознаменував втрату ренесансної гармонії між тілесним і духовним началом, котрий був названий маньеризмом. Дані процеси вимагали фіксації і пояснення. Першою людиною, яка взялася за заповнення прогалин в теоретичній стороні естетичної життя епохи Відродження став «універсальний» преставник свого часу: художник, зодчий, письменник - Джорджо Вазарі. Маньеризм став родючим грунтом для його літературної праці, яка була спрямована на боротьбу з кризою гуманізму.
1. Про предмет дослідження класичної історії мистецтва
«Безумовно, особистість і літературна творчість Джорджо Вазарі справили величезний вплив на те, що ми сьогодні називаємо історією мистецтв. Можна по-різному ставитися до нього як до художника, архітектора, але головною справою життя Вазарі стало творче критичне осмислення італійського мистецтва в період з ХII по ХV ст. Фігура Джорджо Вазарі зручна для розгляду в контексті наших лекцій про різні методології і парадигми в контексті розгляду історії мистецтва не тільки тому, що він є зачинателем такої науки, як історія мистецтва, а й тому, що з його книги «Життєписи найбільш видатних живописців, скульпторів і зодчих» стає зрозуміло, що є предмет історії мистецтва. Це, звичайно, не біографії художників , як заявлено в назві книги, головним тут стає критичне осмислення стилю як основної категорії історії мистецтв. Величезну роль в роздумах Вазарі грає прославляння художника. Перед нами стоїть питання, наскільки життєздатний запропонований Вазарі метод і чи зміг він запропонувати ідеальну матрицю історико- мистецтвознавчого дослідження, яку можна використовувати і сьогодні», - говорить лектор Олег Коваль.
Вазарі підняв і систематизував величезний пласт інформації про художників Відродження (термін «Відродження» вперше був вжитий ним у контексті ставлення до античного мистецтва). Їм були підняті питання стилю, форми, внутрішнього малюнку, самовдосконалення художника та авторської саморефлексії на тлі культурної традиції. Сучасна історія мистецтва продовжує базуватися на цих питаннях , розставляючи акценти на актуальні сьогодні проблеми.
2. Про метод дослідження і викладу Дж. Вазарі
Особливий інтерес в зародженій Вазарі історії мистецтва становить те, що ним вперше критик, історик мистецтва потіснив живописця. Таким чином, відсторонений від особистості художника аналіз стилю є для нього першорядним.
«Важливим є те , що Вазарі не тільки чудовий критик та історик мистецтва. Його талант знаходить своє відображення також і в літературній сфері. Він писав живою італійською мовою в літературному жанрі новели, в якому, слід зазначити, писали небагато, хіба що свого часу Боккаччо. Вазарі відштовхувався саме від літературного образу оповідання, вводячи іноді фантастичні, вигадані повороти сюжетів «Життєписів», - зазначає Олег Коваль. - Визначально те, що Вазарі адресує цю книгу не просто читачеві, і не просто майбутньому критику, мистецтвознавцю або історику мистецтва, він направляє її художнику з метою самовдосконалення, оскільки головним на той період ставиться питання зразка і зразкової творчості. В основу трактування історії мистецтва по Вазарі лягає спільність процесів росту і розвитку, так само як і розвитку живих організмів. Цей метод залишався актуальним не тільки в XV- XVI століттях, але і в наступних, аж до початку ХХ століття».
Флорентійцем Вазарі був усвідомлений розвиток мистецтва як прямолінійного процесу з відповідними стадіями дитинства, змужніння, зрілості, вмирання, що задовго передбачило класичну схему, запропоновану вже в ХХ столітті Освальдом Шпенглером щодо культури. Шпенглер використовує схожі з Вазарі принципи і категорії, їм був виділений період зародження культури, стадія ранньої культури , високої, стадія старіння і загибелі культури. Категорію стилю Дж. Вазарі за схожим принципом розділив на «низький», «середній» і «високий» стиль, при цьому такий поділ переважно не носив оцінночний характер, це була, швидше, констатація стадій еволюції розвитку даного явища, діагностика .
3. Схема «Життєписів»
«Схема «Життєписів» відносно лаконічна і проста. Спочатку йде певна сентенція, яка проголошує пафос художньої творчості, далі йде власне життєпис художника з повним, максимально докладним переліком його робіт, і закінчується все пафосним твердженням, яке, так чи інакше, показує художника в його певній іпостасі: проникливість або лукавство, вміння зібрати волю і направити її в художню творчість або достатньо легковажне ставлення . У всякому разі, Вазарі показує тут новеллистичну схему, яка повторилася в його більш ніж 170 життєписах . Сполучною ниткою твору, що складається з різних новел, стала категорія стилю. Що ж Вазарі мав на увазі під стилем? Це нюанси творчості, не тільки зримі прикмети, які Вазарі відзначає в способі побудови композиції, підборі предметів, фігуративних рішеннях, колірних градаціях , але і вишуканий, на його думку, особливий підхід художника, що виражається за допомогою кольору, світла і лінії. На думку Вазарі, вершиною стилю є якість малюнка і тут він віддає пальму першості своєму вчителю Мікеланджело», - говорить мистецтвознавець.
Даючи відповідь на запитання, що було винесене в позначену тему лекції («Слідами Вазарі : чи можливі сьогодні «Життєписи художників»?), Олег Коваль однозначно відповів: «Ні». У подібному вигляді і за схожими принципами скласти сьогодні життєпису митців неможливо, оскільки змінився сам контекст сприйняття мистецтва і, що важливо, загублений предмет твори та історії мистецтва в класичних формах , які так чи інакше ще зберігалися аж до початку ХХ століття. Критерії аналізу, застосовані Вазарі , на сьогоднішній день практично неможливо використовувати для ситуації в галузі сучасного мистецтва, особливо якщо воно синонімічно актуальному, а не сучасному в контексті своєї синхронії теперішнього часу.
Актуальність використання методу Вазарі лежить в адекватності інтерпретації та вихвалянні праці живописця як особливого способу розуміння та сприйняття світу.
Нагадаємо, що лекції мистецтвознавця Олега Володимировича Коваля в галереї «Мистецтво Слобажанщіні» про історію мистецтва є регулярними. Слідкуйте за анонсами!