Доля жінки-художниці на початку ХХ століття, життя інтелігенції у революційній Російській імперії, боротьба з соціальними табу, наслідки еміграції, - ці та інші питання підіймалися в документальних фільмах про Зінаїду Серебрякову, які були показані в галереї «Мистецтво Слобожанщини» 13 грудня 2014 року в рамках циклу заходів до 130-річчя художниці.

Гумористична короткометражка, знята в Москві, і повнометражний фільм київського виробництва, який на сьогоднішній день найбільш повно і достовірно оповідає про перипетії в житті сім'ї Серебрякових-Лансере-Бенуа, побачили присутні на кіновечорі. Роботи художниці Зінаїди Серебрякової знаходяться в музеях та приватних колекціях у багатьох країнах світу, а на батьківщині вони добре відомі тільки поціновувачам. Знайомством і популяризацією її спадщини активно займається Неформальна спільнота друзів Зінаїди Серебрякової, яка активно залучає харківську публіку в світ краси і природи, навіяний мотивами Серебрякової.

Зінаїді Серебряковій (уродженої Лансере) пощастило народитися в прославленій дворянській сім'ї. Цей факт дозволив їй вільно займатися творчістю, отримати доступ до оголеної натури (дослідники спадщини Серебрякової стверджують, що її замальовки натури - це перші роботи жінки на території Російської імперії, зроблені в жанрі «ню»), стати однією з перших жінок-художниць, чиє ім'я увійшло у світову історію мистецтва. Проте щастя в житті художниці тривало недовго, виною цьому стали трагічні сторінки історії ХХ століття.

Своїм художнім розвитком Зінаїда в першу чергу зобов'язана дядькові Олександру Бенуа (братові матері) і старшому братові Євгену Євгеновичу Лансере, чудовим діячам російського мистецтва, представникам роду Бенуа-Лансере, з якого вийшла ціла плеяда відомих художників і архітекторів. Вважається, що і будинок в селі Нескучному, і церква збудовані за проектом одного з Лансере, але хто саме з цієї обдарованої сім'ї є автором проекту, залишається нез'ясованим.

У роки юності Серебрякової з'явилося творче об'єднання «Світ мистецтва», зачинателями його виступили дядько художниці А. Бенуа і його друзі: Л. Бакст, К. Сомов, С. Дягілєв та інші. Журнал та виставки «Світу мистецтва» увійшли в її життя як само собою зрозуміле. А в 1911 році Серебрякова сама стане членом цього знову відтвореного об'єднання, яке виступало за відродження традицій художньої спадщини. Тому вона так і не змогла прийняти нові віяння сучасного мистецтва ХХ століття з його відходом від фігуративності. До кінця днів вона залишалася вірною реалістичній школі, принципи якої передалися їй буквально на генетичному рівні.

Саме в Нескучному на Харківщині обдарування Серебрякової досягло розквіту. Цей шматочок рідної землі назавжди залишився у спогадах художниці, тут вже в 1917 році мистецтвознавець С. Ернст починав писати першу монографію, присвячену творчості художниці. Мало хто з художників удостоювався такої честі, тим більше, що на той момент їй було всього 33 роки.

Найбільш прославлені роботи, в тому числі, полотна «За туалетом», «Баня», «Жнива», «Біління полотна», були створені Серебряковою у Нескучному. Олівцем і пензлем відобразила вона неповторний «серебряковський» колорит пейзажу Харківщини. У роки революції та громадянської війни будинок і майстерня художниці в Нескучному були спалені анархістами, сама родина була змушена емігрувати, жінці не вдалося забрати у Францію всіх чотирьох дітей, це назавжди залишилося її болем.

Серебрякова могла б стати великим майстром радянського мистецтва, залишившись на території утвореного на її очах Радянського Союзу, або отримати славу і матеріальне благополуччя на Заході, працюючи за новими принципами образотворчого мистецтва. Але вона відмовилася як від малювання агітаційних плакатів, так і від експериментів в абстрактному мистецтві. Вона продовжує займатися написанням реалістичних портретів, пейзажів. У 1920-1930-х роках відбулося кілька персональних виставок Серебрякової в Парижі, до яких виявляли великий інтерес прихильники реалістичного мистецтва. Про Зінаїду Серебрякову заговорили як про видатного майстра «європейського значення». Однак її голос реаліста-художника тонув у рекламному шумі нової епохи, задавлений новітніми модерністськими пошуками.

Більше дізнатися про життя З. Серебрякової і приєднатися до спільноти любителів її творчості можна, відвідавши галерею «Мистецтво Слобожанщини». Нагадаємо, що 17 грудня в стінах галереї пройде урочисте закриття виставки «Нескучний пленер - 2014» та вечір пам'яті однієї з дочок З. Серебрякової - Катерини Борисівни, яка нещодавно пішла з життя в Парижі.

Відео з заходу можна переглянути тут