«Дзеркала і обманки в живопису» | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Помилка
  • JFile::copy: Cannot find or read file: 'http://static.cultura.kh.ua/images/stories/anons/1244_copy.jpg'
  • JFile::copy: Cannot find or read file: 'http://www.cultura.kh.ua/images/stories/anons/1244_copy.jpg'
Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:

«Дзеркала і обманки в живопису»

foto

19 липня  в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва  відбулась лекція «Дзеркала і обманки в живопису» з циклу  «Предмету мистецтві, взаємодія знаків». Лектор – мистецтвознавець Коваль Олег Володимирович.

Коваль Олег Володимирович на лекції «Дзеркала та обманки в живопису» розглянув питання про топіку і семантику «дзеркала і дзеркальності» в живописі.

Найбільш відома «дзеркальна» деталь мистецтва Середньовіччя належить «Портрету подружжя Арнольфіні», виконаному Яном ван Ейком ​​в 1434 р.  Портрет сам по собі сповнений загадок та символів, але дзеркало виступає основним символічним елементом на полотні.

Великим продовжувачем «дзеркальних» традицій фламандців XV в. став Дієго Веласкес. Іспанцеві належить найтаємничіша з усіх загадок, пов'язаних з дзеркалом в XVI–XVII ст. Вона була загадана в1656 р у картині «Меніни». «Менінам» передувала «Венера з дзеркалом» (1651).

Полотно Жоржа де Ла Тура «Каяття Магдалини зі свічкою» (1635) — прорив в іншу «дзеркальну» реальність, реальність XIX-XX ст.

Лектор наголосив на особливій ролі дзеркала в автопортретах. І звичайно, дзеркало внесло свою лепту і в еротичну гру художників-імпресіоністів.

В історії європейського мистецтва є незвичайні картини, які стоять ніби осторонь від інших, і які називаються «обманки».

Жанр мальовничої обманки XVII століття виявився тісно пов'язаний з мистецтвом різних рівнів, емоційно об'єднуючи віртуозні, але всього лише цікаві обманки Хоогстратена і Гейсбрехта, наприклад, з високим мистецтвом Пітера де Хоха і Вермеєра Делфтського. Це самий іронічний і одночасно самий віртуозний з жанрів європейського образотворчого мистецтва.

Обманки як жанр — це не просто етап, не просто ретельно, іллюзіоністично намальовані набори предметів, це ще й втілене не в словах, ав фарбах і лініях знання про природу мистецтва.

Це свого роду спроба дати відповідь на болюче питання в вічній суперечці-діалозі художника і глядача про те, де ж межа, яка розділяє світ намальований, тобто світ мистецтва, від того, що ми домовилися називати світом реальності. Власне кажучи, головним змістом картин-обманокі є ця сама грань.

Довідка. Олег Володимирович Коваль — мистецтвознавець, культуролог, семіотик, лінгвіст, член Національної спілки художників України(секція мистецтвознавство). Основна область його наукових інтересів — семіотика культури, мови та мистецтва. Займається також проблемами лінгвістики дискурсу і лінгвоестетики. Автор понад 100 статей з питань загального мовознавства, теорії мистецтва і культури. Працює над дисертаційним дослідженням, присвяченим вербально-візуальному синтезу в теорії і практиці візуального мистецтва 20-21-го століть. Зараз Олег Коваль є зав. кабінету історії мистецтва, викладачем історії мистецтва Харківського художнього училища. Шеф-редактор журналу прикладного мистецтва та антикваріату «Anima Rerum / Душа речей».

Наша  адреса: Держпром, 4-й під'їзд, 1-й поверх (вхід з боку площі Свободи). Тел. / Факс: (057) 717-10-40

Фотогалерея:

Сховати метелика