З 29 листопада по 15 грудня 2018 року зацікавленому в мистецтві глядачеві була представлена ​​традиційна виставка живопису, графіки та скульптури сучасних художників за підсумками конкурсу ім. Зінаїди Серебрякової, що проводиться в стінах галереї «Мистецтво Слобожанщини» вже в п'ятий раз. У цьому році темою конкурсу та виставки було обрано «Портрет родини художника в інтер'єрі».

Виставка «Портрет родини художника в інтер'єрі» є унікальною, тому що вперше в Харкові вдалося об'єднати в цілісну експозицію роботи, які відносяться до такої рідкісної, але дивовижної темі. Дивовижної тим, що дозволила показати авторам свій індивідуальний художній погляд на саме рідне і близьке, що є у них – свою родину.

Не дивлячись на таку незвичайну і досить вузьку тематику виставки, в експозиції ми могли побачити великий спектр різних стилів, технік, і напрямків образотворчого мистецтва. Деякі з робіт базувалися на гарній академічній школі, з особливою увагою до малюнка, побудови форми, пропорцій, класичних композиційних прийомів. Інші ж роботи були виконані в імпресіоністичній манері, з пріоритетом кольору над формою, з меншим використанням ліній, з характерною лаконічністю і, одночасно – багатством палітри, сміливим широким мазком, і передачею тих емоцій і станів, які вдалося зберегти в моменті тут і зараз .

Частину творів було складно віднести до якого-небудь стилю/напрямку/школи, так як вони мали свій суто індивідуальний почерк. Так, роботи Михайла Попова, які зображують просте життя сільських жителів, завдяки особливій живописній манері художника, занурюють нас в казкову атмосферу. Незважаючи на спрощення, деяку наївність форм, полотна художника несуть в собі філософський підтекст, безліч символів і велику любов до свого народу, до своєї родини, і любов до багатогранної людської душі.

В роботі Гамлета Зіньківського «Батькові торби» і зовсім не зображена людина. Проте, ми могли відчути її присутність на картині. Адже предмети, з якими пов'язаний батько художника, можуть бути його своєрідним портретом, здатним розкрити його характер, і передати почуття автора до свого батька.

У композиціях Олексія Борисова – одного з учасників художньої групи «Літера А», ми могли бачити не тільки естетичні дослідження форми, простору, смислів, а й трепетне ставлення до своїх рідних людей.

Масштабні роботи Поліни Кузнєцової, представлені на виставці, були виконані в реалістичній манері, з великою увагою до точної передачі зовнішніх особливостей людей і того, що їх оточує, з естетичним дослідженням властивостей зображених об'єктів. Проте, картини сприймалися живими, одухотвореними, і несли в собі кілька таємничий і містичний настрій.

Скульптура Олександра Фролова «Як ти там?» представляла собою образ бабусі, яка чекає дзвінка від рідних. Робота піднімає тему необхідності уваги до наших близьких, які завжди цінують і чекають нас. А оригінальна інсталяція Олени Думбур, розпов

ідає про персонажа, який вирвався зі звичного сірого середовища і став ангелом, та нагадує нам про те, що можна і потрібно йти до своєї мрії незважаючи на будь-які перешкоди.

На виставці були присутні роботи не тільки професійних художників, а й аматорів, які, не дивлячись на відсутність художньої освіти та досвіду, сміливо експериментують, втілюючи досить оригінальні ідеї.

Експозиція виставки включала гарне зібрання графіки. Були присутні як замальовки, ескізи, так і повноцінні композиції, виконані як в академічному ключі, так і з більш авторським експериментальним підходом. Останній варіант більшою мірою був відчутний в друкованій графіці, і виражений в розмаїтті використаних технік (монотипія, ліногравюра, офорт та його різновид акватинта), в цікавих сюжетних і композиційних рішеннях.

Філософський диптих Олександра Шило «Минуле, що триває. Past Continuos», виконаний у цікавій цифровій техніці, показує зв'язок з батьками поза простором і часом. А в роботі Олександра Лисенка «Дитинство» був втілений образ дитинства, що складається з уривків пам'яті, які нам так дороги.

Більшість робіт, представлених на виставці, зображували одну людину (одного з батьків, другу половинку, дитину, і навіть – улюблену домашню тварину), але були композиції, що включали всю родину, котра проводить час в бесідах, за святковим столом, за загальними справами.

В образах рідних і близьких художникам людей, зображених на картинах, ми могли побачити широкий спектр емоцій, знайомих людині: радість, смуток, спокій, стан натхненності і мрійливості. Але загальною ниткою, яка пройшла через всі представлені роботи, є любов: любов авторів до портретованих людей і любов портретованих людей до авторів.

Найчастіше інтер'єром для творів був обраний будинок художника або його батьків, тому багато робіт передавали камерну інтимну атмосферу, затишок і тепло. Зображуючи своїх близьких в цьому просторі автор показує себе з більш правдивого, щирого боку, так як родина і рідний дім дозволяють нам бути самим собою, відкинувши все маски, які свідомо чи несвідомо ми приміряємо на себе у великому суспільстві. А інтер'єр і його складові дозволяють ще більше розповісти про зображувану людину, адже у форматі виставки, глядач може дізнатися про неї тільки за допомогою візуальної мови.

Видатна художниця Зінаїда Серебрякова, якій присвячений конкурс, з великою теплотою і любов'ю зображувала своїх рідних, з якими вона пройшла нелегкий шлях. Сім'я завжди займала важливе місце в творчості Серебрякової, і ця тема цікавила її протягом усього життя. Трепетне, щире, шанобливе ставлення до своєї родини зуміли передати і учасники виставки «Портрет родини художника в інтер'єрі», вкладаючи в роботи свої особисті смисли і почуття, і ділячись ними з широким колом небайдужих глядачів.

Олександр Афанасьєв