Етномедицина, або народна медицина – це сукупність традиційних, етнічно обумовлених практик лікування хвороб людей і тварин, що утворилася багато віків тому і продовжує використовуватися донині. Етномедицина є однією з історичних форм медичних знань, пращуром сучасної наукової медицини.
В Ізюмському районі Харківської області було виявлено декілька прикладів існування живої, автентичної традиції української народної медицини. Виявлені культурні осередки належать до таких сіл, як Кам’янка, Капитолівка, Андріївка. Вони мають непересічне національне, культурне, історичне значення, потребують вивчення і охорони. Побутування традиції народної медицини на Ізюмщині – яскравий приклад нематеріальної культурної спадщини України. Історичні корені цієї традиції сягають часів зародження українського етносу.
Етномедицина на Ізюмщині є частиною етнокультурного простору Слобожанщини. У ній знаходять вияв елементи культурних традицій історичних спільнот, що заселювали Слобідську Україну протягом XVII – XVIII в. Саме тому деякі народні медичні практики, а, особливо, їхня оповідальна, обрядова складова, – репрезентують відомі науковцям-етнографам елементи культур різних історико-культурних областей Центральної, Північної, Південної України. Звісно, на Слобожанщині всі ці елементи набули особливих місцевих рис, що викликане культурним впливом, котрий береться від багаторічного співіснування поряд з культурними традиціями інших народів (татар, ромів, росіян, сербів). Примітно, що методи лікування у етномедицині існують у єдності з народним православ’ям. Демонологія, риторика і образність замовлянь і медичних вірувань на Ізюмщині знаходяться в традиційному українському руслі.
Народну медицину Слобідської України вивчали знані літератори, історики та етнографи ХІХ ст. – Г. Квітка-Основ’яненко, П. Іванов, М. Сумцов. Цілителі з’являлися й у мемуарах ізюмчан. У ХХ ст. народна медицина Слобожанщини була предметом багатьох наукових етнографічних експедицій, розвідок, дисертацій. Серед них – праці М. Красикова, С. Швидкого, та інших. Втім, етномедицина саме на Ізюмщині вивчалася вибірково. Отже, місцеві особливості традиційних народних знань про причини виникнення і методи лікування багатьох хвороб недостатньо представлені у галузевій літературі, мало відомі громадськості.
На сьогоднішній день на Ізюмщині представлені три типи народних медичних практик. По-перше, це народна фітотерапія – лікування травами. По-друге, народна мануальна терапія – лікування вивихів та переломів. Й по-третє – народна психотерапія – лікування душевних й тілесних недугів за допомогою замовлянь.
Місцевими майстрами практикуються виключно неінвазивні, себто терапевтичні методи лікування, котрі не потребують втручання у людський організм і є цілком безпечними. Джерелом народної медицини на Ізюмщині є український фольклор, а її внутрішньою формою – розвинуте архаїчне магічне мислення, поєднане із православ’ям і багатовіковим досвідом збирання і передачі знань про цілющі здібності рослин, людських рук, та мови.
Цілителі Ізюмщини відрізняються довголіттям (їхній вік у середньому вісімдесят і більше років), гострим розумом, ясною пам’яттю, добрим гумором, міцним здоров’ям, релігійністю, силою характеру, волею, витривалістю, фізичною силою, міцним моральним духом. Всі вони мають нащадків, яким передали свої знання у спадок. Цілителі користуються авторитетом і пошаною. Одночасно, як старожили, вони виконують роль тих, хто переказує бувальщину, казки, фольклорні й історичні сюжети. Знайомство з кожним із цілителів залишає яскравий і добрий слід у пам’яті дослідника. Всі цілителі користуються виключно українською мовою як у спілкуванні, так і під час лікування. Показово, що всі медичні знання існують виключно в усній формі і передаються безпосередньо при навчанні від майстра до учня. Примітно, що кожен з народних медиків має також і громадянську професію – інженера, ливарника, філолога.
Діяльність цілителя ніколи не рекламується. По допомогу до цілителів зазвичай звертаються жителі найближчих населених пунктів. Ця допомога розглядається не як альтернатива лікуванню засобами наукової доказової медицини, а як доповнення до цих засобів.
Народні лікарі на Ізюмщині отримували свої знання безпосередньо від батьків, або від старших майстрів. Лікуванню вчили зазвичай або найстаршу, або найменшу дитину у сім’ї. Лікувальні навички отримували як жінки, так і чоловіки. Знання могли бути передані й не від матері чи бабусі, а й від інших старших членів родини. Традиція лікування на Ізюмщині не переривається протягом вже трьохсот і більше років – тобто, ведеться від початку заселення краю.
Головними методами діагностики у етномедицині на Ізюмщині є співбесіда, огляд, і обряд «накладання рук». Діагностичний обряд має раціональне пояснення – він концентрує увагу цілителя на анамнезі, а пацієнтові допомагає виразити суть свого страждання. Цілитель-травник починає діагностику (діагностичний обряд) з жесту. Зігнуті у ліктях руки він піднімає догори розведеними, і опускає їх розгорнутими долонями на руки пацієнта. Накладання рук не має характеру силового натискання. У результаті накладання рук цілитель отримує знання про місце, де знаходиться «коріння» хвороби, від якого саме й потрібно починати процес лікування.
У фітотерапії на Ізюмщині активно використовуються властивості таких трав, як валеріана лікарська, материнка, подорожник, звіробій, чебрець (богородична трава), тисячолисник (деревій), безсмертник (цмин піщаний), собаче мило, полин. За допомогою екстрактів цих трав успішно виліковуються такі шкіряні й гнійні захворювання, як: рожа, панарицій, екзема. Також на Ізюмщині за допомогою трав виліковують розлади сну, стреси, деякі шлункові хвороби (гастрити), а також захворювання сечових шляхів, запалення очей і дихальних шляхів, застуду, синусити, значно покращують стан хворих на ревматизм, ураження суглобів. Надзвичайно важливим є індивідуальний підхід до кожного пацієнта, приватний характер лікування, і його абсолютна безплатність.
Традиція роботи з рослинами спирається на витончений раціоналізм. Особливої уваги заслуговує практика виготовлення екстрактів, знання пропорцій. Лікувальний об’єм вимірюються горстами. У якості основи для виготовлення препаратів використовується очищений гусячий жир і натуральний віск. Народні медики володіють найточнішим знанням про особливості часу (це, наприклад, Купала й Трійця, тощо) і місця збору лікувальних рослин, всі етапи їх приготування: висушування, перетирання, створення відварів, відпарів, настоїв, ванн, складання лікувальних сполук. Активно використовують лікарі й кору та листя дерев. Народна фітотерапія спирається на багатовіковий досвід лікування і цілком відповідає вимогам доказової медицини. Цікаво, що деякі з майстрів культивують рідкісні цілющі рослини на власних присадибних ділянках. Серед таких рослин – гісоп лікарський, мальва, лофант і десятки інших.
У мануальній терапії також використовується пальпація. Накладання рук майстра повільне. Натискання впевнене, але обережне. Рука цілителя сильна, суха. Аналітичний жест здійснюється двома-трьома пальцями руки (вказівний, середній, безіменний). Лікар діє останньою фалангою середнього пальця. Вона щільно притискується до кістки, суглобу, сухожилля. Круговими рухами лікар намагається охопити всю доступну поверхню. Вочевидь, це дозволяє відшукати порушення правильного розташування органу. Рухи цілителя нагадують професійні рухи хірурга, або масажиста. Вони точні, уважні. Лікувальний жест здійснюється як однією, так і двома руками – за допомогою сильного натискання, розтягування, розгладжування. Ефективність лікування переломів і вивихів народними цілителями надзвичайно висока. Лікування відбувається швидко й безболісно, що дозволяє не використовувати анестезію. Роботу майстра полегшує розчин мила. Зазначимо, що лікуванню піддаються виключно закриті ураження кінцівок.
Цілителі-травники і мануальні терапевти зазвичай вже не використовують у своїй практиці ніяких замовлянь, і обмежуються лише церковними молитвами. Натомість, широким спектром замовлянь користуються народні психотерапевти, які знають, що для кожного захворювання існує своя молитва, здатна поліпшити духовний стан пацієнта.
Народні психотерапевти, які лікують замовляннями, використовують у роботі співбесіду, а іноді й виливання на віск. Виливання на віск по суті лише допомагає співбесіді. Досвідчений цілитель може дозволити собі обійтися інтерв’юванням пацієнта. Під час розмови лікар уважно слухає хворого («збирає анамнез»), визначає походження захворювання, обґрунтовує стратегію лікування й підбір замовлянь. Лікування страхів, уроків, пристріту, нервових розладів, порушень сну, - пояснюється концентрованим вербальним впливом, своєрідним «кодуванням», у результаті впливу якого пацієнт отримує здатність мобілізувати свої духовні сили, і, врешті, сам собі допомагає одужувати.
Замовляння, що побутують на Ізюмщині, складаються з характерного українського набору магічних текстів. Вони складаються з типових сюжетів, образів, числівників, персонажів, мають добре досліджену етнографами ритміку, поетику й внутрішню структуру. У процесі лікування цілитель використовує у якості допомоги свячену воду, свічки, Євангеліє, й іншу традиційну християнську атрибутику. Лікування замовляннями іноді може сусідувати з історичними легендами про опір відьомству, який чинить цілитель. Самі цілителі пояснюють суть свого лікування даром від Бога. Обов’язковим для народного цілителя є регулярне відвідування церкви.
Всі медичні знання були передані цілителями наступним поколінням. Однак, практики лікування використовуються нащадками рідко. Помітимо, що практики народної медицини на Ізюмщині принципово не використовуються як способи заробітку чи збагачення. Феномен етномедицини пов'язаний із магічним мисленням й ірраціональним уявленням про дар, який народний цілитель отримує від Бога. Цей дар не потребує нічого крім віри, міцного розуму, чистих помислів, і доброго серця. Практики етномедицини на Ізюмщині, що здійснюються за допомогою традиційних народних знань, не несуть ознак економічної діяльності, і мають велику наукову, світоглядну й культурну цінність. Як живий прояв архаїки, вони потребують уважного ставлення, дослідження і охорони.
С. Бондаренко – історик,
методист відділу культури і туризму Ізюмської РДА
с. Андріївка
с. Капітолівка 1
с. Капітолівка 2
с. Кам'янка
