Унікальні свідчення про поширеність весняного обряду водіння козла на певній частині території Слобідської України містяться у виданні «Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии : Очерки по этнографии края» (Под ред. В.В. Иванова. Т. 1-. - Харьков : Харьк. губ. стат. ком., 1898.). Дослідження базується на проведеному анкетуванні населених пунктів Старобільського повіту сучасної території Луганщини, сусідньої з Харківщиною), майже в кожному другому селі вказані відомості про цей обряд.
«В продолжение трех недель, начиная с всеядной, молодежь вечерами «водыть козла». Так называется игра с пением, состоящая в том, что девушки становятся в ряд или в круг, берутся за руки, идут по улице или стоят на месте и поют: «Та скочыв козел в огород, в огород». Иногда при этом одни з них поднимают руки, а другие проходят у них под руками».
Оскільки фіксатори не всі були досвідченими етнографами (звичайні вчителі) часові межі проведення обряду вказані від Різдва (що, скоріше, є помилкою) до Великого посту. Більшість відомостей обмежують час проведення обряду всеїдним та масляним тижнем. Все це дозволяє припускати, що і в сусідніх місцевостях наприкінці 19 ст.-початку 20 ст. «Водіння козла» практикувалося широко.
В той же період відомий дослідник фольклору Куп’янського повіту Харківської губернії П. В. Іванов описує деталі водіння «Козлів» в своїх роботах «Игры крестьянских детей в Купянском уезде» (Х., 1889.) та «Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии» (Харьков, 1907), теж підтверджуючи масовість цієї традиції.
«На масляннице крестьянская молодёжь начинает весенние игры и весенние песни «веснянки» вождением «козла». Як ми бачимо, дослідник фіксує «Водіння Козла» у межах весняного циклу. Далі він описує декілька варіанті рухів та цитує тексти.
Рух 1 «В слободе Араповка девушки, одетые в новые свитки и подпоясанные красными поясами. собравшись на ровном месте за слободою, берутся за руки и выстраиваются в одну шеренгу. Затем, начиная с конца, пробегают под руками. В таком порядке совершается движение и по улицах слободы. Увлекая одна другую все вперед и вперед, все поют, точнее сказать, все кричат...»
Рух 2 «В сл. Преображенной, как и в большинстве других селений уезда, водящие «козла» девушки, взявшись за руки, бегут одна за другой, начиная с задней, пробегая под руками впереди стоящих, заплетая плетень, то есть, оббегая одну спереди, а следующую сзади, пока задняя не протянет всего ряда под руками передней пары, став таким образом во главе нового ряда, на конце (в хвосте) которого находится пара, бывшая во главе.»
В експедиційні практиці на початку 1990-х років харківським фольклористам вдалося розшукати і записати декілька зразків цього обряду. Більшість респондентів згадували, що «Козла» ще водили за часів їхньої молодості, тобто приблизно в 20-30 роки ХХ ст. У фонді ООМЦКМ зберігається 13 аудіозаписів з восьми населених пунктів (с. Мечнікове, с. Тавільжанка, с. Другий Лиман, с. Одрадне та с. Жовтневе (Богданівське) Дворічанського району, с. Мохнач та с. Скрипаї Зміївського району, с. Гракове Чугуївського району). При цьому інформанти доволі детально описували контекст і атрибути обряду. «Козла» водили на Масляному тижні (або починали водити з Масляного тижні і впродовж перших тижнів Великого посту), збиралася молодь на вулиці, обходили в танку (який описаний П.В. Івановим) вулиці поселень, інколи заходили у двори, вітали хазяїв, ті їм віддячували, як це прийнято на Різдво та Щедрий вечір. «Козла», роль якого виконував обраний гуртом молодий хлопець, «виряджали»: у вивернутий кожух, чіпляли роги (коров’ячі або з дроту і соломи), також є відомості, що тулуб хлопця обгортали соломою і підв’язували. Інколи єдиним атрибутом виступали роги і прут, яким підганяли інших учасників. Весь процес супроводжувався співом особливих пісень, один з варіантів тексту такий (с. Жовтневе (Богданівське) Дворічанського району):
Ускочив козел у город, у город,
Ой, льолі-ладонь,
У город, й у город.
Поїв козел лук-часник,
Ой, льолі-ладонь,
Лук-часник, лук-часник.
Поїв козел капусту,
Ой, льолі-ладонь,
Капусту, капусту.
Іще красні буряки, буряки,
Ой, льолі-ладонь,
Буряки, буряки.
Наші хлопці дураки, дураки,
Ой, льолі-ладонь,
Дураки, дураки.
Їдять полову як бики, як бики,
Ой, льолі-ладонь,
Як бики, як бики.
А дівчата умниці, умниці,
Ой, льолі-ладонь,
Умниці, умниці.
Водять козла по вулиці, по вулиці,
Ой, льолі-ладонь,
По вулиці, по вулиці.
Три варіанти наспівів під назвою «Весняне водіння козла» опубліковані в збірці «Пісні Слобідської України» (навч. посіб. / Л. І. Новикова ; Харк. обл. центр народної творчості [та ін.]. - Х. : ХОЦНТ : ХБФ імені Андрія Первозваного : ТО Ексклюзив, 2006. - 187 с.). Крім вищезгаданого «А в нас на вулиці» в збірці є зразок з с. Чернещина Краснокутського району та унікальний запис з с. Скрипаї Зміївського району. Переселенці з останнього села зберегли спів «Козла» в Новосибірській області, де його зафіксувала фольклорист О.В. Тюрикова.
Нова хвиля інтересу до традиції весняного водіння козла виникає наприкінці 20 століття в діяльності фольклористичних гуртів-реконструкторів. Відомий тепер варіант наспіву «А в нас на вулиці козел у юпочці» з с. Новоселівка Шебекінського району Бєлгородської області, зафіксований в 1984 р., став першим, відтвореним учасниками фольклорного гурту «Слобожани» (в майбутньому «Муравський шлях»). Далі цей обряд почали копіювати та поширювати молодіжні та дитячі гурти м. Харкова, згодом – Харківської області. Майже всі зафіксовані варіанти пісенного супроводу обряду та його обрядово-рухова атрибутика наразі постійно відтворюються на виступах, святах, фестивалях, концертах та просвітницьких заходах в традиційних часових межах, тобто в період святкування Масляної і на початку весни.
«Бійка козлів», демонстрація елементів обряду «Водіння козла» учасниками фольклорного гурту «Слобожани», 1990 р., м. Київ
«Водіння козла» учасниками дитячих фольклорних гуртів «Мережка» і «Стежка» на сцені Українського культурного центру 1992 р.
Хлопець у типовому для Дворічанського району вбранні «Козла», Дворічанський ЦДЮТ, 2016 р.
«Водіння козла», виступ гурту «Воріття» з м. Краснокутськ (м. Харків ООМЦКМ, 2018 р.)
Корпоративне гуляння на Масляну, м. Харків, 2017 р. «Козла» водять учасники фольклорного гурту «Муравський шлях» разом із співробітниками ТОВ «БАЛЕКС»
На сцені малої зали ХНАТОБу весняне «Водіння козла» демонструють учасники Фольклорно-етнографічного гурту «Вербиченька» Нововодолазького БДЮТ, 2012 р.