Перш ніж приступати до якоїсь творчої дії, необхідно позначити для себе декілька речей:

1) на який загал розраховано захід,

2) задум та ідею вашого витвору,

3) у якому жанрі, чи у який спосіб буде здійснено задум.

Свято «День Захисника Вітчизни» має свою історію, яка розпоча-лася ще за радянських часів. В 1918 році 23 лютого було створено перші загони регулярної Червоної армії, які набули перемогу над військами кайзерської Німеччини. У 1922 році було встановлено свято, яке від-значалось 23 лютого як «День Червоної Армії і Флоту», пізніше, з 1946 року – «День Радянської Армії і Військово-Морського Флоту».

Оскільки жінок завжди поздоровляли із святом 8 березня, а для чоловіків свята не було, традиційно 23 лютого жінки вітали чоловіків. Адже вважалося, що чоловіча доля бути солдатом, а жіноча – його дру-жиною.

Чтоб стать мужчиной – мало им родиться,
Как стать железом – мало быть рудой.
Ты должен переплавиться. Разбиться.
И, как руда, пожертвовать собой.
Как трудно в сапогах шагать в июле.
Но ты – солдат и все сумей принять:
От поцелуя женского до пули,
И научись в бою не отступать.
Готовность к смерти – тоже ведь оружье,
И ты его однажды примени...
Мужчины умирают, если нужно,
И потому живут в веках они.

Ці чудові вірші поет Михайло Львов написав у 1943 році, у самий розпал Великої Вітчизняної війни. Але треба зазначити, що поряд з чо-ловіками билися на фронтах і гинули також жінки. Тож і за радянських часів визнавати свято Радянської Армії суто чоловічім було якось не-справедливо.

Указом Президента України Леоніда Кучми від 1999 року, врахо-вуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді, було засновано свято «День Захисника Вітчизни», саме засновано, оскільки до цього в незалежній Україні свята під такою назвою не існувало. День щорічного відзначення свята – 23 лютого.

Незважаючи на зміни історії і політичних систем, 23 лютого, як і десятиліття тому, асоціюється в першу чергу з мужністю і стійкістю людського характеру, силою духу і відданістю Батьківщині. Отже, пе-редусім потрібно визначитися, кому присвячене свято, хто його голов-ний герой.

Перш за все – це ветерани Великої Вітчизняної війни, і чоловіки, і жінки.

Стоим мы на посту, повзводно и поротно.
Бессмертны, как огонь. Спокойны, как гранит.
Мы – армия страны. Мы – армия народа.
Великий подвиг наш история хранит.

Цей вірш Роберта Рождєственського про Радянську Армію цілко-вито відповідає за змістом уявленню про нашу вітчизняну Українску Армію, отже військовослужбовцям також присвячено це свято.

Окремо День збройних сил в Україні відзначається 6 грудня, є й інші свята – День Рятівника України, День Служби безпеки України, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, зокрема воїнів-афганців, День вшанування ліквідаторів аварії на Чор-нобильській АЕС, Дні праціників МВД – внутрішніх військ, ДАІ, просто міліції, Дні різного роду військ. Всі вони причетні до свята як захисники Вітчизни великої і малої, адже – це і вся наша країна, і місто, село, родина.

День Захисника Вітчизни з самої своєї основи став великим об'єднуючим святом для усіх. Відмічаючи це традиційне свято, віддаємо данину пошани і вдячності тим, хто мужньо захищав рідну землю від загарбників, а також тим, хто в мирний час несе нелегку і відповідальну службу.

При розробці сценарія свята у автора є можливості відштовхнутися від загально значимого змісту свята до найпотаємнішого, близького саме кожному учаснику, та глядачеві саме вашого міста, села чи закладу.

Безумовно, в першу чергу, пам'ятаємо про учасників-ветеранів Великої Вітчизняної війни і про Велику Перемогу. Це необхідно для вшанування їх, для пам'яті нашої і прийдешніх поколінь.

Від задуму та ідеї залежить і жанр свята. Різноманітність за жанром може бути дуже значною: театралізоване свято, тематичний концерт, спогади ветеранів та іншіх героїв свята, вечір-зустріч бойових друзів, да-рунки майстрів мистецтв, колективний лист-звернення героїв свята до молоді, перекличка поколінь. Список можно продовжити за участі творчої фантазіїї сценаристів та режисерів-постановників заходу, бо тема свята дуже благодатна до цього.
Бажано мати документальну основу сценарія, близьку кожній при-четній до свята людині – від сивого ветерана до юнака, але ж загально-людські цінності об'єднують, а свято Захисника Вітчизни саме викликає прихильність до цього. Добре мати можливість використовувати техні-чні засоби для проекції на екран документальних матеріалів – фотогра-фій учасників свята, листів, кінострічок. Якщо не має сучасного відео-проектора, можна знайти та використати епідіаскоп, такий, яким колись показували діафільми чи графічні матеріали в школі.

Дуже важливо перед тим, як почати розробку свята, добре розуміти та відчувати, з чим ви маєте звернутися до глядача, що саме бажаєте йому розповісти, які почуття та емоції викликати.

Драматургія сценарія завжди потребує привертання уваги з самого початку, може бути ліричною чи навпаки жорсткою і епатажною, у роз-витку сценічних подій необхідно постійно піклуватися про емоційну дію епізодів, сплески ємоцій, інтерес до того, що відбувається, кульмінаційні моменти, якім належить перейти до фіналу, що запам'ятовується та вражає.

Важливо бути впевненим в собі та щирим і чесним по відношенню до тих, для кого ви прцюєте. Тоді гарантовано успіх і найкращий результат – вдячність і шана глядачів і учасників свята.

Олександр САВЕНКО,
заслужений діяч мистецтв України,
член Національної спілки журналістів України.