Сценарий "ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДУ, ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ" | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:
( 8 шт. )

Сценарий "ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДУ, ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ"

ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДУ,

ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ

Реквієм пам'яті

жертв голодомору-геноциду

1932-1933 років в Україні.

Харківський академічний театр

опери та балету ім. М. Лисенка,

23 листопада 2007 р. о 13.00.

Сценарій.

Автор сценарія

член Національної спілки журналістів України,

заслужений діяч мистецтв України

Олександр САВЕНКО.

м. Харків

2007 р.

ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДУ, ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ

Реквієм пам'яті жертв голодомору-геноциду 1932-1933 років

в Україні. Харківський академічний театр опери та балету ім. М. Лисенка, 23 листопада 2007 р. о 13.00.

Сценарій

Б'є дзвін. Гасне світло у залі.

Відкривається завіса.

На сцені ліворуч і праворуч біля порталів світяться свічки в торшерах-канделябрах.

Опущений ВІДЕОЕКРАН, за яким розміщуються симфонічний оркестр філармонії і хор оперної студії Харківського університету мистецтв.

ДИКТОР-чоловік (за сценою). Пам'яті жертв Голодомору в Україні 1932-го – 1933-го років присвячується.

1. Документальні свідоцтва.

Відеокадри кінодокументів голодомору, музичний супровід − фрагменти ораторії Євгена Станковича «Панахида за померлими з голоду».

Екран підіймається, сцена освітлюється.

2. «ГОЛОДОМОР 33-го»,

Вступ, частина 2-га і частина 9-та «Епілог» «Українського реквіємапам'яті жертв трагедії 20-го сторіччя», музика засл. діяча мистецтв України Володимира Птушкіна, текст лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Степана Сапеляка.

Виконують:

академічний симфонічний оркестр Харківської філармонії, художній керівник і диригент сифонічного оркестру – заслужений діяч мистецтв України Юрій ЯНКО,

хор оперної студії Харківського університету мистецтв ім. Котляревського, головний хормейстер – заслужений діяч мистецтв України, професор Наталія БЄЛІК, хормейстер Тетяна КАРПОВА,

соліст − народний артист України Володимир БОЛДИРЄВ,

читець − заслужений артист України Анатолій ЛОБАНОВ.

ЗАТЕМНЕННЯ.

Після виконання номера хор оперної студії виходить за лаштунки.

ДИКТОР-чоловік (за сценою).

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

(Ніна Виноградська).

3. «ПРИСВЯЧЕННЯ», Б. Яровинський.

Виконує:

симфонічний оркестр Харківської філармонії, художній керівник і диригент сифонічного оркестру – заслужений діяч мистецтв України Юрій ЯНКО.

Із-за лаштунків на плунжер виходить камерний хор Харківської філармонії

ДИКТОР-чоловік (за сценою). 38-м країн Організації Об'єднаних націй визнали Голодомор 32-го - 33-го років в Україні Національною трагедією українського народу. В Україні загинуло близько 10-ти мільйонів жертв, на Харківщині − близько 2-х мільйонів жертв.

4. «РЕКВІЄМ», «Lacrimosa», В. А. Моцарт.

Виконують:

симфонічний оркестр Харківської філармонії, художній керівник і диригент – заслужений діяч мистецтв України Юрій ЯНКО,

камерний хор Харківської філармонії, художній керівник – народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, професор В'ячеслав ПАЛКІН, головний хормейстер − лауреат Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів Андрій СІРОТЕНКО.

Опускається інтермедійна завіса.

5. «ГОЛОДОМОР», літературно-музична композиція за одноіменною поемою заслуженого діяча мистецтв України Ніни ВИНОГРАДСЬКОЇ.

Виконують:

Заслужені артисти України Оксана СТЕЦЕНКО, Євген ПЛАКСІН, Людмила ВАЖНЬОВА, , артисти Мирослава ФІЛІПОВИЧ, Дмитро ПЕТРОВ.

ОКСАНА

Велика родина була у Петренків:

Матуся і тато, бабуня і дід,

Чотири синочки і доня Оленка —

Охочим до праці й щасливим був рід.

Сміялась матуся, закохана в тата,

Навчала бабуня малих онучат.

Сім'я незаможня, любов'ю багата,

Та хліба до столу завжди вистача.

Долівка помазана глиною чисто,

А зверху солома на ній для тепла.

У запічку пахне духмяним любистком,

І вечір зимовий іде спроквола.

На комині вузлики гріються з маком,

З насінням петрушки, з чорнушкою теж.

А піч зігріває всіх ніжно і м'яко,

І дідова казка... І пісня — без меж.

ЄВГЕН

Отак би їм жити в щасливій родині...

Аж тут тридцять третій снігами несе.

Ідуть активісти о ранній годині

Зерно відібрати, загарбати все.

Вже тягнуть з-за комина вузлики з маком,

І плаче матуся і бабця стара.

І падають в ноги, і просять всіляко,

А ті забирають останнє з двора.

«Ну як тепер бути? Забрали корову

І все до зернини. А діти, а ми?»

Ідуть тато з дідом копати в діброві

Якогось коріння посеред зими.

Людмила

На городі пусто.

В хаті мертва тиша.

І синки опухлі

Мов живі мерці.

Знов оладки з листя

І водиця в кухлі —

Ось і всі наїдки

У її руці.

Пропікають очі

Материну душу.

І сама голодна,

І в очах туман.

МІРОСЛАВА

Чоловік поїхав

У краї далекі

Поміняти речі

На якийсь наїж.

У льоху сховала

Зерняток півглека —

Перерили землю

І знайшли... Грабіж!

Хто ж таке затіяв

Учинити горе?

Жевріла ж надія

Вберегти синів.

Декілька зерняток

У голодну пору

Врятували б діток...

Але світ зимів.

ДМИТРО

Вже часник на лузі

Вигребли з корінням,

Обірвали липу,

Кропиви нема.

Не зійшла картопля

Саджена лушпинням...

Люди, мов примари.

Голод. Смерть. Пітьма.

ОКСАНА

Сизим літнім ранком

Чоловік до хати

Не прийшов — приплівся

На хитких ногах.

Він приніс в торбинці

Хліба дві буханки,

Вісім картоплинок

І один киях.

Все оте багатство

Їм дало надію,

Що сини ще будуть

Бігати в дворі.

І в краях далеких

Хтось зерно посіє

І не дасть померти

Їм і дітворі.

Людмила

І молилась мати

Всім богам на світі,

І варила зерна

На одній воді.

І по три зернятка

Віддавала дітям,

Щоб жували довго

Зубки молоді.

ЄВГЕН

А сусід під тином,

Мов собака, виє.

Роздирає груди

І лице своє.

З'їв синочка, ситий,

Він не розуміє,

Бо страшніш за звіра

Відтепер стає.

МІРОСЛАВА

Ліпиться малеча

До худого тіла.

В батькові долоні

Туляться вуста.

«Таточку, не з'їжте,

Як Матюшу з'їли,

Будемо слухняні...»

Він їх пригорта.

«Ви не бійтесь, діти,

То нещасні люди.

Їм затьмарив голод

Розум і серця.

А минеться літо —

Там кислички будуть.

Наберуться сили

Зморені тільця.

І шипшина, й терен,

Глід і горобина,

Бузина й калина

Вмерти не дадуть.

Восени до столу

Буде і хлібина.

Тільки треба літо

Якось перебуть».

ЄВГЕН

А в сільраді виснуть

Матюки — погрози,

Телефон з райцентру

Розстрілом ляка.

За кордони їдуть

Із зерном обози.

Не страшне померлим

І саме ЧеКа.

ДМИТРО

Табори ГУЛАГу

Сповнені по вінця

Горя і розпуки

У краях чужих.

Напились сибіри

Крові українців,

Вимостили землю

Кісточками їх.

ОКСАНА

Стояли хати у морози взуті,

Закутані у латані сніги...

А на печі в лютневій каламуті —

Замерзлі люди, наче батоги.

У хаті морок, нікому ховати

Мерців, яким не дошкуля зима.

І обнімає мертвих діток мати,

Вона мовчить, бо вмерла і сама!

Людмила

Хто слово скаже, пом'яне померлих,

Вони жили й любили на землі,

За що, питаю, їх зі світу стерли,

І розчинили в забуття імлі?!

Ну хто згадає материні руки,

Що притискали ніжно немовля,

І хто відчує передсмертні муки? —

Сама холодна й мертве янголя.

ОКСАНА

На світі зосталась з великого роду

Єдина Оленка... За всіх пожила...

Залишилось з того святого народу

Лиш декілька душ із усього села.

ЄВГЕН

Не мовчимо! Бо нас тепер багато!

Не мовчимо! Не дасть змовчати біль

Загублених, замучених тим катом,

Що нині лаврів пожинає хміль.

МІРОСЛАВА

Не мовчимо! Бо з нами кожен третій,

Померлий в той страшний голодомор.

Бо з нами двадцять другий, тридцять третій

І в сорок шостім пережитий мор.

ДМИТРО

Не мовчимо, братове українці!

Ми ж так мовчали в пору ту тяжку,

Бо молимося хлібові, хлібинці,

Що гірко дістається на віку.

Людмила

Не мовчимо! Доволі спати, брате,

О, сестро, сльози витирай з очей.

ОКСАНА

Не мовчимо! Не можна нам мовчати,

Бо в душах зойки тих страшних ночей.

ПІДНІМАЄТЬСЯ інтермедійна завіса.

На авансцені стоїть Камерний хор Харківської філармонії.

6. «ГОСПОДИ, УСЛЫШИ МОЛИТВУ МОЮ», муз. Олександра Архангельського.

Виконує: Камерний хор Харківської філармонії, художній керівник – народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, професор В'ячеслав ПАЛКІН, головний хормейстер − лауреат Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів Андрій СІРОТЕНКО.

ДИКТОР-жінка (за сценою).

Ідуть селяни в темні далі босі...

...біліють коси матерів, −

ридають неньки разом із вітрами

і руки простягають над степами

до брам високих городів.

Іде конвой, і стогне камінь,

спиня трамваї голосні.

Ідуть оточені селяни

густими жалами заліз.

Торби із хлібом за плечима,

обличчя чорні од ріллі,

а ворони ведуть над ними

круг сонця кола вогняні.

(Тодосій Осьмачка).

7. «ОЙ, У ПОЛІ ДРЕВО», пісня-плач.

Виконує:

Фольк-гурт театру народної музики «ОБЕРЕГИ», художній керівник заслужений діяч мистецтв України Юрій АЛЖНЄВ.

ДИКТОР-чоловік (за сценою).

Ти кажеш, не було голодомору,

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно винесли дотла?

Як, навіть, варево виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору,

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору, −

Греби, нічого людям не лишай!

(Дмитро Білоус).

8. «КОЛОСКИ», хореографічна композиція, спеціальна постановка спомину жертв Голодомору 32-33 років.

Виконує:

Ансамбль танцю «ЗАКАБЛУКИ» Харківського училища культури, художній керівник Олена КОВАЛІВСЬКА.

(Із урожайного снопа по колосочку, коливаючи кожний, наче дитину, дівчата уносять їх у темряву відчаю. Номер іде під акомпанемент дзвоників на долонях дівчат, які в фіналі номеру створюють спільний скорботний дзвін).

ЗАТЕМНЕННЯ.

Наче завісою попереднього номера, на авансцену виходить Хор хлопчиків.

9. «БЛАГОСЛОВИ, ДУШЕ МОЯ, ГОСПОДА», М. Іполітов-Іванов.

Виконує:

Хор хлопчиків харківської середньої спеціалізованої музичної школи -інтернату, художній керівник і диригент Олексій КОШМАН.

ДИКТОР-чоловік (за сценою).

Візьмеш у жменю сонного насіння

І не пізнаєш власної руки, −

Най синій день, най у землі коріння,

Жіночій сміх і соняшні книжки!

ДИКТОР-жінка (за сценою).

Надії мрійні і смутне квиління

Загублено у передранній млі,

А гострозоре, мужнє покоління

Уже росте на молодій землі.

(Павло Филипович).

Опускається зображення ікони Озерянської Божої матері, яке замінює емблему Голодомору.

10. «МОЛИТВА ДІТЕЙ УКРАЇНИ», хореографічна композиція. Виконує:

Ансамбль народного танцю «Джерельце», художній керівник заслужений діяч мистецтв України Ірина КОЩАВЕЦЬ.

ДИКТОР-жінка (за сценою).

Минули навіки дні чорних негод -
Живе Україна! І вільний народ,
Як з попелу Фенікс, ожив і злетів,
І зорями зміряв простори степів.

ДИКТОР-чоловік (за сценою).

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.

ДИКТОР-жінка (за сценою).

Радійте, співайте пісні голосні,
Квітками заквітчуйте чола ясні.
Ридайте і смійтесь в сльозах, солов'ї,
Стрівайте воскреслі надії свої.

ДИКТОР-чоловік (за сценою).

О Боже, без меж милосердя твоє,
І правда, о Боже, на світі ще є!

(Олександр Олесь, 1917 р.)

Звучать дзвони.

Учасники ансамблю народного танцю «Джерельце» залишаються на сцені.

На авансцену виходить Хор хлопчиків музичної школи –інтернату.

На плунжер виходить камерний хор Харківської філармонії.

11. «МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ», муз.М.Лисенка, сл. 0.Кониського.

Виконують:

Хор хлопчиків харківської середньої спеціалізованої музичної школи -інтернату, художній керівник і диригент Олексій КОШМАН,

камерний хор Харківської філармонії, художній керівник – народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, професор В'ячеслав ПАЛКІН, головний хормейстер − лауреат Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів Андрій СІРОТЕНКО.

(У сценарії використані вірші з видання:

В. Петров «Діячі української культури − жертви більшовицького терору», м. Київ, видавництво «Воскресіння», 1992 р.

Сховати метелика