foto


foto 61002, Україна, м. Харків, вул. Пушкінська 62 foto +380 (57) 700-26-62  foto info@cultura.kh.ua foto www.cultura.kh.ua


Рейтинг статті:
( 7 шт. )

Галерея людських душ та характерів: у Харкові відкрилась виставка «Її Величність – Лялька»

П'ятниця, 31 травня 2013 р. Коментарів: 0

Виставка Урочисте відкриття виставки авторської ляльки «Її Величність – Лялька» відбулось 30 травня 2013 року в Обласному центрі культури і мистецтва. Такої виставки у Харкові ще не було: тут представлено більше 40 експонатів 12 майстринь, і майже всі вони – зі світовим ім'ям.

Унікальність цієї виставки полягає у тому, що свої роботи тут представили найвідоміші у цьому виді мистецтва майстри з різних міст України та Росії: Олена Місюна, Олена Коростельова, Олена і Сергій Кроповінські, Олена Шуміліна, Ліна Велика, Валентина Яковлєва, Марина Руденко, Ольга Венжега, Вікторія Кукало, Марина Добриніна, Ірина Кіріченко та Світлана Дубровська.

Напів-П'єро, напів-Вертинський

Усі автори чудово працюють з образами, тому ляльки дуже яскраві та харизматичні, викликають велику кількість асоціацій, відсилають до історії та біографій знаменитих політичних діячів, людей мистецтва та художніх персонажів. На виставці представлено досить багато портретних ляльок впізнаваних особистостей: Азазелло, Вертинський, Марія-Антуанетта, Аліса (племінниця Льюїса Керрола), королева Англії Єлизавета І та інші.

Щоб створити подібні образи, митцю потрібно не лише досягти зовнішньої схожості, але й «налаштуватися на хвилю» тієї людини, що має бути зображена, поглинути у глибини її душі. Ось, наприклад, лялька Олександра Вертинського наполовину зроблена за сценічним образом артиста – П'єро, а інший бік – без гриму у чорному костюмі.

Виставка «Коли я працювала над лялькою Вертинського, закачала з інтернету усі його композиції, все, що знайшла, і всюди ходила з плеєром, слухала, також читала його автобіографію, - розповіла авторка з харківської галереї «Лялькові сезони» Світлана Думбровська. – У творчості Вертинського було два основних періоди. Спочатку він виступав у масці чорного П'єро. Це був початковий період сумнівів, невпевненості в собі. Він ховався за маскою. А пізніший образ білого П'єро був дуже близьким Вертинському як людині. Пізніше він взагалі позбувся масок. Для мене ця подвійність, амбівалентність, в тому числі людської душі, має дуже глибокий філософський сенс. Світло й темрява, чоловік і жінка, добро і зло, - думки про двозначність світу переслідували мене, коли працювала над цією лялькою».

Королева Єлизавета І в поясі цноти та Аліса в образі Чорної Королеви

Лялька з яскравим рудим волоссям та майже без одягу – це інтерпретація образу королеви Англії Єлизавети І, яким його побачила донецька майстриня Ольга Венжега.

«Я погралася з образом, - розповіла авторка, – і з одягу залишився тільки традиційний для того часу комір «млинові жорна» та пояс цноти. В історії Єлизавета І відома як «королева-незайманка». Не зважаючи на свою жіночність та лагідність, у чоловічому середньовічному світі вона змогла домогтися небувалого розквіту своєї держави у всіх сферах: від політики до мистецтва. Вона була і чудовим воєнним стратегом, і добре розбиралася в мистецтві. Це дуже сильна історична особистість, яка досі викликає безперечну повагу до себе».

Виставка Ще одна незвична інтерпретація Ольги Венжеги – Аліса, племінниця Льюїса Керрола, яка стала для нього прототипом головної героїні при написанні «Аліси в країні див». Це лялька з чорним каре, відвертому чорному вбранні та колготках в сіточку.

«Насправді Аліса не була білявкою з довгим волоссям, яку з неї зробили пізніше кінематографісти та мультиплікатори, - розповіла Ольга. – Прототипом Аліси була племінниця Керрола з досить коротким чорним волоссям. Такою вона сфотографована самим письменником. При виготовленні ляльки я керувалась саме цим образом та сюжетом, коли дівчинка уві сні бачить себе в образі Чорної Королеви. Це дитина з дорослими емоціями на обличчі, з владними нотками, впертістю та впевненістю в собі».

«Коли у ляльки з'являється обличчя, вона починає жити своїм життям»

Робота лялькарів дуже кропітка. Зробити ляльку за тиждень неможливо, каже харківська лялькарка Валентина Яковлева. Спочатку робиться чернетка, вигадується образ, малюється, потім виготовляється скульптура, розфарбовується, в залежності від матеріалу... Далі починається робота лялькового стиліста, бо лялькар – це і скульптор, і модельєр, і кравець, і художник, і перукар, і візажист.

Виставка Образ складається з дуже багатьох деталей, і кожна з них має велике значення. Наприклад, при створенні своїх персонажів імператорського походження для надання ефекту занурення у атмосферу придворної Франції 18-го століття, Валентина навіть здобувала шматочки справжніх старовинних гобеленів, бархату, мережив майже не з палаців у Західній Європі.

«Ось саме такі метелики та квіточки були у зачісках та на браслетах у світських дам тих часів, - показує Валентина Яковлева. – І лялька мене не відпускає, не дає заспокоїтись доки я не зроблю все ідеально».

Та й прихід до авторів самих образів, у один голос зізнаються майстрині, завжди є містичним.

«Робота для мене починається з обличчя ляльки, потім вона починає жити своїм життям, - розповіла харківська лялькарка Олена Кроповінська. – Як тільки з'являється обличчя, певний вираз очей, настрій – лялька змушує підлаштовувати під неї все: матеріал та колір одягу, форму вбрання та аксесуари... Наприклад, ось цей шарманщик виник таким чином. Я побачила вуличного скрипаля, у ньому була якась глибина, що я одразу вирішила зробити таку ляльку. І вже навіть пошила для неї смокінг, але коли наділа, зрозуміла, що не клеїться – ні одяг, ані навіть музичний інструмент, і все довелося змінити».

Олена за фахом філолог, ляльками почала займатися випадково – і засмоктало, посміхається майстриня. Та так, що роботу довелося кинути.

«Мої роботи є вже і в Канаді, і у Італії. Моя гордість – лялька Богдана Ступки о ролі Богдана Хмельницького (встигла зробити, і ця робота потрапила до нього, вона йому дуже сподобалась), - розповідає Олена. – Також до кінофестивалю «Харьковская сирень» робила портрет Мілен Демонжо. Взагалі тематика моїх робіт – здебільшого, це театр, цирк, ось, що надихає. Ми всі у цьому житті трошечки лицедії, а у цих ляльок навіть крізь усмішки проступає якийсь трошечки сум, глибина, мудрість».

Чоловік Олени Сергій Кроповінський – професійний живописець. В них є серії робіт на спільну тематику, як, наприклад, клоуни, що представлені на виставці (8 ляльок та 7 картин). Пара багато працює на замовлення та намагається взяти участь у декількох міжнародних виставках за рік, бо

саме на виставках ляльки та картини знаходять своїх покупців.

Виставка Середня ціна ляльки – 500 долларів

Звичайно, займаючись такою справою, збагатіти не виходить, кажуть майстри. На виготовлення ляльки уходить від двох тижнів до двох місяців. Продати такі витвори мистецтва вдається не так часто, як хотілося б. Аби відбити витрати на матеріали.

Взагалі ціни на авторські ляльки - від 200 і до 2-3 тисяч доларів. Середня ціна ляльки представлених на виставці авторів – 500 доларів.

«Вітчизняні колекціонери, звичайно, спочатку дивляться на роботи іноземних майстрів, але потім виявляється, що в них перед самим носом таке багатство! На цій виставці, наприклад, представлені роботи міжнародного рівня, - запевняє майстриня Валентина Яковлева.

До речі, її лялька «Антуан» (Марія-Антуанета), яка теж є на виставці, вже продана приватному колекціонеру, та виставляється за згодою власниці.

В рамках виставки також планується проведення майстер-класів.

Виставка працює до 22 червня.

Час роботи виставки: з 10.00 до 17.30, вихідний – неділя.

Вхід – 15 гривень; студентам, школярам та пенсіонерам - 10 гривень.

 

 

  . -

 

31.05.13 -

 

      copy