Харьковский областной организационно-методический центр культуры и искусства

portal info

logo

Обласний фестиваль-конкурс театрів танцю «TERREIDOS»

 

Основні культурно-мистецькі заходи КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва» на  2019 рік

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ЗБЕРЕЖЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ ТА РОЗВИТОК КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

Традиційна культура європейських країн

Нове у віртуальній галереї

Новая фотогалерея Центра

 

Календар подій

Березень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваРусский языкEnglish (UK)

Відділ дослідження та відродження декоративно-ужиткового мистецтва та виставкової діяльності

A+ R A-
Рейтинг статті:
( 4 шт. )

Конструктивний нігілізм: так характеризують свою творчість автори лялькових вистав

e-mail Друк

Творческая встреча Зоркина и ДемещенкоТворча зустріч з художником Костянтином Зоркіним і режисером Євгеном Демещенком в рамках виставки сценографії «Театр. Сцена. Життя» пройшла 5 листопада в Харківському обласному центрі культури і мистецтва. Показ фрагментів створеного ними ляльково-музичного перфомансу «Живі речі» за мотивами творчості М.Гоголя чергувався з вільним спілкуванням з глядачами.

У виставковому залі центру культури і мистецтва встановили валізу, який у розкладеному вигляді стає прозорим екраном з перемикачами підсвічування. Крізь цей екран глядачі змогли спостерігати частину вистави. І режисер, і художник ставали то ляльководами, то акторами, то музикантами. Показані фрагменти перфомансу «Живі речі» тут же обговорювалися, автори відповідали на запитання глядачів.

Хотіли поставити «Мертві душі», а вийшли «Живі речі»

Співпраця режисера і художника почалася близько двох років тому. Євген Демещенко поскаржився своєму знайомому , що для його нового спектаклю не може знайти художника. Той порадив звернутися до Костянтина Зоркіна.

«Моїм скульптурним композиціям завжди не вистачало руху. Театр дав їм не тільки рух, а й сцену, голос, певну атмосферу. Так вони виглядають набагато повніше і завершеніше», - зазначив художник Костянтин Зоркін.

«Я хотів зробити виставу за твором Гоголя «Мертві душі», але чим більше ми працювали з Костею, тим більше хотілося відійти від традиційних канонів театральної постановки, - каже режисер Євген Демещенко. - Зрештою, ми майже повністю прибрали з вистави весь текст, привнесли в нього алюзії на інші твори Гоголя (наприклад, «Шинель» або « Вій») і творчість інших російських письменників. Від первинної задумки мало що залишилося. Вийшов ляльково-музичний перфоманс, сюрреалістичний. Його ми назвали «Живі речі» як перевернута назва «Мертвих душ».

У виставі «Живі речі» на сцені актор читає уривок з поеми Пушкіна «Мідний вершник» і управляє ляльками - жителями Петербурга (місто символізує алюмінієва композиція, що служить сценою) . «Городяни» під акомпанемент електрогітари і голос актора, який читає поему, один за іншим падають в отвір в сцені. Цей сюжет може бути зрозумілий як розчинення особистості в урбаністичному середовищі, пояснюють автори. В іншій сцені на підлозі лежить лялька людини, а актори управляють алюмінієвими собаками. Спочатку звірі «обнюхують» один одного, а потім «відтворюють» діалог з «Мертвих душ» і врешті починають... їсти мозок лежачої ляльки людини. Закінчується вистава «Живі речі» сценою з танцюючою балериною за прозорим екраном, легкий образ якої символізує душу.

Творческая встреча Зоркина и ДемещенкоКазки - не для дітей

Ляльки та декорації до другого спільного спектаклю Євгена Демещенко і Костянтина Зоркіна представлені на виставці театральних художників «Театр. Сцена. Життя» - це казка «Іван Царевич і Сірий Вовк», поставлена ​​в Харківському театрі ляльок ім. Афанасьєва.

«Це був мій дипломний спектакль. Ми розраховували, що в перспективі він увійде до репертуару театру, - розповів Євген Демещенко. - Але на дебютний показ прийшли в основному діти, тоді як постановка розрахована на старшу аудиторію. Виходить, що вікова категорія, на яку орієнтується театр ляльок, дитяча, а ми орієнтуємося на підліткову аудиторію. Тепер декорації і ляльки ми хочемо з театру забрати».

«Взагалі з підлітками працювати дуже цікаво. Складно утримати увагу дітей, так як вони дуже рухливі і легко відволікаються. Привернути увагу дорослих теж нелегко, оскільки вони найчастіше мають свої усталені погляди на світ, закриті для нового досвіду, а підлітки, навпаки, відкриті і уважні. Я працюю з підлітками в школі мистецтв і знаю, про що говорю», - поділився досвідом Костянтин Зоркін .

«Ми не хочемо вкласти в голови якісь певні ідеї»

Покази робіт майстерні Зоркіна і Демещенко пройшли обмеженим тиражем на різних майданчиках Харкова та Києва. Зараз на рахунку творчого дуету режисера і художника поки що дві спільних постановки.

«Для нас вистава складається з чотирьох складових: текст, звук, візуальна картинка і ідея. У сумі вони дають готовий продукт, - каже Костянтин Зоркін. - Ми можемо рухатися від звуку до візуальної картинки, від ідеї до звуку, від картинки до тексту і так далі. Працюємо з образами - дво- та тривимірні (плоскі та об'ємні ляльки), - світлом, звуком, використовуємо для перфомансів музичне обладнання, текст, втілюємо в ляльках різні ідеї. Ми граємо з цими засобами вираження».

Творческая встреча Зоркина и ДемещенкоСеред ідей, втілених у ляльках, можна відзначити персонажа Акакія Акакійовича для постановки «Живих речей». Це алюмінієва лялька з рухомою шиєю, дуже згорблена, в шинелі. За сюжетом, коли у персонажа відбирають шинель, він виявляється беззахисним, хворіє і вмирає. Коли від ляльки «відділяється» алюмінієва шинель, від неї залишається тільки довга шия і голова, яка символізує навіть не людину, не її душу, а жалюгідну істоту. Інша лялька, використана в постановці «Живі речі», являє собою металеву трубку, складену у формі прямокутника. На неї, як ключі на кільце, нанизуються руки і ноги, зроблені зі столових виделок , і голова. Лялька може грати людину, звіра, може трансформуватися. Художники представили також алюмінієву книгу, яка розкладається в метрову ляльку. Ще одна лялька виконана у вигляді голови, у якої очі і мозок, ніс і нижня щелепа розділені і рухливі, причому, щелепа постійно трясеться, відтворюючи жувальний рух.

«Ми не працюємо на глядача, не чекаємо певної реакції, не хочемо збагатитися або стати відомими, або вкласти в голови людям якісь певні ідеї. Наша мета - це робити те, що ми робимо зараз, в даний момент. Ми отримуємо від цього задоволення, і для нас не важливо, чи буде у наших проектів якесь продовження, певний результат», - зізнається Євген Демещенко.

«І я, і Женя - дорослі люди, які кожен день ходять на роботу. А наші експерименти, майстерня - це спосіб існування, - зазначив Костянтин Зоркін. - На багато речей нам дійсно наплювати. Думаю, нас можна назвати нігілістами, але тільки в конструктивному сенсі».

Зараз режисер і художник отримують задоволення від роботи над новим проектом, назва і тема якого поки тримаються в таємниці. Єдине, автори розповіли, що в ньому буде використана анімація. Презентація проекту планується навесні наступного року.

Фотографії з творчої зустрічі

 
 
e-max.it: your social media marketing partner

Виставки

Немає звітів для показу