Сьогодні навчальні візити до інших країн є інструментом осягнення прогресивного світового досвіду з урахуванням вітчизняних реалій. Це стосується і бібліотечної сфери, яка на українських теренах конче потребує реформування та «перезавантаження». Одним з кроків до цього став навчальний візит українських бібліотекарів, зокрема і харків'ян, до Латвії, який відбувся 23-28 березня 2014 року.

Організаторами стажування є програма «Бібліоміст» спільно з Творчим центром ТЦК. У поїздці взяли участь 15 бібліотечних фахівців з усієї України, які пройшли додатковий конкурс у межах програми «Лідерство» для молодих бібліотекарів. Серед цих 15 щасливиць опинилася і я.

Тепер я хотіла б поділитися деякими своїми висновками, які зробила за результатами стажування. Перший і основний з них: Латвія — країна сучасних бібліотек! Без жодних перебільшень.

Глобальною метою бібліотек Латвії є збагачення інтелектуального життя людей. Бо, як переконані латвійські бібліотекарі, без цього неможливе ні індивідуальне щастя людини, ні суспільний прогрес. Саме тому усі бібліотеки в Латвії (державні, муніципальні, приватні) об'єднують країну у так звану «мережу світла», тобто мережу інформації, знань, ідей...

Візьмемо до прикладу Національну бібліотеку Латвії. До речі, цього року відбувається історична подія — переїзд в нову будівлю, так званий «Замок світла». Грандіозний проект почали реалізовувати 2008 року. Коштував він Латвії близько 360 мільйонів доларів. А 29 серпня 2014 року бібліотека повністю відкриє двері в новій домівці.

Але вражають не тільки розміри і розмах нової будівлі (ще б пак — 13 поверхів!), але й концепція розвитку Національної бібліотеки Латвії. Це справжній приклад трансформації світоглядної і професійної парадигм. Бо на зміну традиційній місії бібліотеки — зберігати культурні надбання — приходить розуміння необхідності креативно використовувати ці надбання задля розвитку країни. Свою функцію бібліотека бачить у тому, щоб провокувати на творчість та формувати інтелектуальну культуру нового формату. Адже тільки така модель здатна стати ефективним інструментом у розбудові успішної країни.

Саме таке бачення високого соціального покликання бібліотек разом з гнучкою та продуманою культурною політикою забезпечують ідеальний ґрунт для успішного зростання сфери інформаційно-бібліотечних послуг.

І саме на прикладі Латвії можна визначити 5 факторів успішної культурної політики у інформаційно-бібліотечній сфері.

1.      Децентралізація

Це один з принципів культурної політики Латвії, який оптимально вписується в загальноєвропейське законодавство в цій сфері.

Фінансування та розвиток більш як 800 публічних бібліотек Латвії здійснюють на рівні місцевого самоврядування.

Це, звичайно, не означає, що на загальнодержавному рівні бібліотеками ніхто не опікується. Адже існує Міністерство культури, але воно загалом виконує регулюючі та контролюючі функції.

Це має свої позитивні наслідки. Адже бібліотеки, які фактично утримують місцеві громади, автоматично виконують функції місцевих суспільних і культурних центрів. Саме цього вимагає від них влада і громада. Зрештою, бібліотеки стають ефективними інструментами інтеграції місцевої спільноти. А розуміння цього об'єктивного факту місцевою владою відразу відбиває в неї будь-яке бажання закривати бібліотеки або недофінансовувати їх. Навпаки, стимулює відкривати нові установи.

2. Поліфункціональність

Бібліотеки в Латвії — це багатофункціональні інформаційні, культурні, освітні, дозвіллєві й навіть адміністративні центри.

До прикладу, створена 2009 року бібліотека Парвенти (один з районів міста Вентспілс). Тут можна не тільки взяти книжку (хоча і її можна взяти безперешкодно, бо тут відкриті фонди). Але в цій бібліотеці також відбуваються громадські слухання, благодійні концерти. Тут можна відсвяткувати день народження. І сюди громадяни можуть прийти, щоб віддати інспектору від місцевої думи заяви, звернення і скарги.

3. Достатнє фінансування

Виконання усіх зазначених функцій вимагає від бібліотеки бути, так би мовити, на вістрі технологічного прогресу. У Латвії побутує цілком справедлива думка, що бібліотека має забезпечувати суспільство актуальною інформацією. А це означає, що тут має бути нова література, сучасна медіатека, безперешкодний доступ до Інтернет-мережі.

Саме тому тут сповідують принцип достатнього фінансування, тобто економічно обґрунтованого, такого, який відповідає сучасним ринковим умовам.

Муніципалітети виділяють кошти на комплектування фондів. Наприклад, з місцевого бюджету Юрмальська центральна бібліотека на ці потреби отримує 2500 євро на місяць.

Місцева влада також всіляко сприяє оновленню комп'ютерного парку бібліотек. Свого часу в Латвії діяла програма «Глобальні бібліотеки» від Фонду Білла та Мелінди Гейстсів. Проте дія програми вже закінчилася. А позитивні трансформації тривають саме завдяки зусиллям місцевих самоуправлінь.

Що говорити, якщо кошти знаходять на цілі бібліотечні проекти. Справжнім лідером в цьому сенсі є Вентспілс. Адже 2005 року Головна бібліотека цього міста отримала нову будівлю. А 2009 року була побудована бібліотека Парвенти.

4. Діалог влади і бібліотек

Латвійські бібліотеки самі ініціюють позитивні зміни та відстоюють інтереси місцевої громади. А муніципальна влада готова чути їх пропозиції.

До прикладу, знову-таки бібліотека Парвенти. Саме з ініціативи вентспілської бібліотечної спільноти та Головної бібліотеки Вентспілса було побудовано цю бібліотеку. Звичайно, для цього довелося довго та наполегливо аргументувати необхідність реалізації доволі коштовного проекту. Але зрештою мер Вентспілса оцінив та підтримав його.

Саме такий діалог влади і бібліотек, готовність чути один одного та співпрацювати є суттєвим фактором довіри з боку місцевої громади.

5. Лояльна нормативно-правова база

Мова йде, зокрема, про відсутність планових статистичних показників. Латвійські бібліотечні установи планують тільки свою соціокультурну діяльність.

Це іде на користь бібліотекам, адже вони мають змогу працювати не на статистику, а над якістю своїх сервісів.

І тут парадокс! Саме це, у свою чергу, позитивно відбивається на статистичних показниках, які бібліотеки щорічно оприлюднюють у своїх звітах. Просто гіпотетичну відвідуваність або книговидачу не намагаються вирахувати штучно, а констатують реальний стан речей.

До слова, стан речей цілком оптимістичний. Головну бібліотеку Вентспілса щодня відвідує 300-400 користувачів. І це при населенні міста близько 40 тисяч. Це вражає!

Підбиваючи підсумки, я скажу наступне: Латвія може стати для нас прикладом позитивних змін та модернізації бібліотечної сфери. А ось як саме — тут справа за українськими бібліотекарями. Саме нам зараз потрібно переосмислювати побачений досвід та поширювати його серед громадськості. Це ми і намагаємося робити наразі.

З повагою,

завідувачка проблемно-аналітичного відділу

Харківської обласної бібліотеки для юнацтва

Марія Медведська