Багато стереотипів про Болгарію розвіяв справжній болгарин Аттанас Стефан, волонтер з організації AIESEC, який 27 липня 2012 року зустрівся з харків'янами в галереї «Мистецтво Слобожанщини», щоб розповісти про культуру своєї країни.

22-річний Аттанас Стефан приїхав до Харкова за програмою «Літні табори» міжнародної громадської організації AIESEC. Сам він родом з маленького містечка Слівена. Розповідаючи про культуру Болгарії, він, перш за все, представив її туристичний потенціал: значна частина країни омивається морем, уздовж узбережжя - все для повноцінного відпочинку. У гірській місцевості популярні гірськолижні і сноу-бордистські курорти. Основну масу туристів представляють росіяни.

Любов до Росії, як зазначив Аттанас Стефан, йде корінням в далеке минуле, коли після багатовікового перебування під турецьким ігом Оттаманської імперії наприкінці 19-го століття, коли розв'язалася війна між Оттаманською імперією та Росією, остання перемогла і звільнила Болгарію. Відтоді росіян болгари сприймають як братів, а от з турками, які складають значну частину населення цієї країни, досі відносини недружні.

«Втім, це проблема лише старшого покоління, - говорить Аттанас, - молоді люди не роблять меж між турками і болгарами. А от цигани - це інша справа. Вони для нас головний біль. Вони ніде не працюють, а намагаються щось вкрасти, і турки їх підкуповують, щоб ті голосували за їх представників в органах влади. До речі, через циган нас навіть не хотіли приймати до Єврозони. Це було однією з умов, що нас приймуть до Євросоюзу, але ми зобов'язуємося не випускати циган в Європу».

Ще один міжнаціональний камінь спотикання - це одвічна суперечка про авторство тих чи інших страв національних кухонь. Приміром, шопській салат, як стверджує Аттанас, греки вкрали, насправді ж це споконвічно болгарський винахід кулінарії, і у відстоюванні цієї позиції болгари непримиренні.

«Справжній шопській салат робиться так: ріжуться помідори, огірки, цибуля і, звичайно ж, наш національний сир - «сирена», заправляти можна рослинною олією або йогуртом, - розповідає хлопець. - Знаменитий болгарський йогурт - це скисле молоко, потім збите, але воно без цукру і фруктів, у нього своєрідний смак, трохи гострий. Йогурт входить до складу більшості блюд в Болгарії: будь-то таратор (це холодний суп, як в Україні окрошка, тільки без м'яса, яєць, картоплі і майонезу - тут тільки огірки, вода і спеції), мусака (м'ясо і картопля, зверху заливається йогуртом і яйцем), банниця (приготовлений на вугіллі в закритій посудині листковий пиріг з сиром - солодкий або солоний з овочами). У йогурт можна додати або джем, або часник, а якщо трохи води - це вже айран. До речі, бачите, ось айран теж турки вже приписали собі, хоча це чисто болгарське блюдо».

З приводу напоїв Аттанас теж розбиває наші стереотипи. Виявляється, знаменита «Ведмежа кров» зовсім не користується величезним попитом у самій Болгарії, принаймні, наш гість не є шанувальником сухого вина в принципі. Зате він із задоволенням розповів про такі національні міцні напої, як ракія і мастика.

«Ракія женеться на спеціальних апаратах з будь-яких фруктів, - розповідає він. - Ви приносите дідусю-спеціалісту фрукти і забираєте готовий напій. Він виходить десь 80-градусний, таке пити неможливо, тому ми його потім розбавляємо чистою дистильованою водою - до 50 градусів. У промислових умовах теж готують ракію, але там не відчувається смак фруктів, загалом, це не так смачно. А мастика - це точно не болгарський напій, скоріше, грецький або румунський. Береться кавун, наколюється 47-градусною анісовою витяжкою, ставиться в холодильник. Потім це ніби і випивка, і закуска».

Незважаючи на любов до Росії, яка в болгарському суспільстві залишається досі, якщо представники старшого покоління болгар вільно говорять російською, то молодь ні, адже після розвалу співдружності країн соцтабору, в Болгарії вже не вивчають російську мову в школі. Аттанас, демонструючи прекрасну англійську, знає лише кілька слів російською.

«Хоча ми можемо дивитися російське телебачення. Але його дивляться в основному представники старшого покоління, вони ностальгують за тими часами, коли ми були разом. У нас є навіть політичний рух за об'єднання з Росією», - розповідає Аттанас.

Втім, це поки неможливо. Болгарія ось вже 6 років є членом Єврозони і отримує асигнування від ЄС. В основному, на розвиток інфраструктури. На відміну від Греції, Болгарія поки не влізла в борги перед європейцями, і виходить з кризи більш плавно. Аттанас оцінює позитивно зближення Болгарії з Європою, говорить про те, що жити стало краще, інфляції немає, хоча і визнає, що головними проблемами в країні є низьке і нестабільне пенсійне забезпечення і безробіття.

«Якщо вам від 30 до 45, ще можна знайти роботу, але всім іншим важко», - говорить Аттанас.

Крім туризму однієї з прибуткових галузей економіки країни з населенням в 7,4 млн. жителів залишається виробництво трояндового масла, вирощування пшениці, овочів і квітів. Тютюн ще вирощують, але колись популярні болгарські сигарети «Родопі», «БТ» зараз вже не виробляються. А ще виробляють електроенергію і продають у Грецію і Румунію.

А ось що об'єднує майже всіх болгар, так це стародавнє народне свято Баба-Марта. Це свято весни і любові, в яке все надягають на себе щось червоно-біле. Прийнято ходити один до одного в гості і пов'язувати червоно-білі стрічки на руки. У міру настання весни, з кожною новою її прикметою по одній стрічці потрібно зав'язувати на деревах: прилетіли птахи - зав'язали стрічку, розпустився перший листочок - ще одну стрічку. В цей період вся Болгарія занурюється в червоно-білі кольори. Багато хто надягає червоно-білий одяг, взуття, аксесуари. Недарма червоний і білий - це кольори державного прапора Болгарії.