Сучасне українське образотворче мистецтво ставить все більше питань. Зараз розхитуються самі основи розуміння і форми існування твору мистецтва. Навіть прості слова і явища викликають сумніви в правильності їх вживання. Наприклад, слово «картина» - загальновживане і, здавалося б, зрозуміле будь-якій людині. Але все так просто рівно до тих пір, поки ви не потрапляєте на виставку сучасного (актуального) мистецтва. Представлені твори художників приводять в ступор навіть найвибагливішого глядача. На допомогу спантеличеним глядачам приходять мистецтвознавці. Про долю картини в сучасному українському мистецтві 7 лютого у галереї «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва розповідав мистецтвознавець Олег Коваль.

Сфера його наукових інтересів - теорія та історія мистецтва, сучасне (візуальне мистецтво), культурологія, семіотика творчості і мови, лінгвоестетіка і лінгвомистецтвознавство. Настільки широкий кругозір дозволяє йому охопити і проаналізувати всі нові явища у сучасному українському мистецтві.

Доля картини починає зазнавати зміни з 90-х років ХХ століття, разом з третьою хвилею українського авангарду, яка отримала назву «транс-авангард» або «українське необароко». Ціла низка виставок, що пройшли в 1988-89-х роках, закріпила статус нового напрямку. Одним з поштовхових, імпульсних подій цього періоду стала демонстрація на Всесоюзній молодіжній виставці 1987 року в Москві монументальної роботи авторського тандему Арсена Савадова і Георгія Сенченко «Печаль Клеопатри», яка значиться головним символом мистецтва нового покоління.

Олег Коваль у своїй лекції розповів про трансформацію картини як факту мистецтва на рубежі ХХ-ХХІ століть. При цьому прекрасно ілюстрував свої слова прикладами робіт Віктора Сидоренка, Олександра Гнилицького, Олександра Ройтбурда, Віктора Погорєлова.

У 1990-х-2000-х роках відбуваються процеси, які український куратор Олександр Соловйов визначив як «розкартинювання». Образотворче мистецтво активно освоює медіа-технології і нові експозиційні можливості. Картинна форма стає кінетичною (іноді картини просто ставилися на колеса).

Старий підхід до сприйняття й оцінки картинного мистецтва вже просто не працює. Те, що виглядає як картина, по суті, картиною не є, найчастіше на сучасній картині відсутній предмет репрезентації і вона тяжіє до зображення ментального, маскується під картинність.

Переглянути повну версію лекції Олега Коваля можна у відеотеці обласного Центру культури та мистецтва.

Довідка. Олег Володимирович Коваль - зав. кафедрою предметно-орієнтованих дисциплін, зав. кабінетом історії мистецтва, викладач історії мистецтва Харківського художнього училища, член ХО НСХУ (секція критики та мистецтвознавства), лектор-провідний концертів ХОФ «Музика і живопис. Діалоги »(2011-2012 рр..).