Показ кінофільму французького режисера Мартена Прово «Серафіна з Санліс» пройшов 1 жовтня 2014 в галереї «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва. Що ж побачили глядачі: біографічне оповідання про складне життя жінки-художниці або соціальну драму, яка може спіткати будь-кого, хто йде проти суспільства і його поглядів на правила і норми?
Початок ХХ століття характеризують як час колосальних змін в соціальному устрої суспільства, але чи так вони були відчутні в житті окремо взятої небагатій жінки? Серафіна Луї самостійно пройшла шлях розвитку як художника, від мініатюрних дощечок із зображеннями одного-двох квітів до складних композицій розміром більше метра. Незмінним залишалося одне - її бажання зображати природу так, як бачить і відчуває тільки вона. Її роботи смішили перших глядачів своєю наївністю, пізніше вражали деталізацією і лякали трепетом життя вигаданого художницею світу.
Все життя Серафіни Луї - це втеча від реальності і спроба знайти розуміння. Як жити, усвідомлюючи свій дар, і не сподіватися на його визнання людьми, суспільством, яке витісняє або зовсім не помічає тих, хто бідніший, старше, відрізняється за національною ознакою, не має освіти, чия поведінка виходить за норми загальноприйнятого? Можна прийняти правила гри і стати частиною більшості, сховатися від проблеми (як зробив німецький колекціонер Вильгейм Уде, знаменитий тим, що відкрив талант Серафіни Луї, а також ряд інших представників «нового» мистецтва першої половини ХХ століття) або зберегти вірність собі, занурившись у творчість і природу, як це зробила Серафіна з Санлісу.
«Коли мені сумно, я гуляю по лісі, я говорю з деревами, з комахами і забуваю про свою смутку», - каже головна героїня фільму Іоланда Моро, яка блискуче зіграла роль художниці.
Вона - немолода жінка з незначними для оточуючих дивацтвами в поведінці, яка заробляє на життя прибиранням і пранням в будинку заможних французів. Не маючи професійної освіти, можливості бути побаченою і понятою, викинута суспільством на околицю соціального життя, в фіналі робить крок у світ символічного простору свободи від умовностей і табу, очищається від рамок суспільного, залишається один на один з Богом, який в її світі пронизує весь простір природи. Боротьба віри і одержимості, таланту і хвороби дозволила створити унікальні роботи.
Монахиня, знайома Серафіни, запитала її: «А ти впевнена, що ангел рухає твоєю рукою?». «Не думаю, - відповідала та, - мені й самій деколи стає страшно, коли я дивлюся на свої картини».
Художниця не отримала визнання за життя. Яскраві та динамічні роботи були показані на персональних виставках у Франції, Швейцарії, Німеччини, США, починаючи з 1945 року, Серафіна Луї не дочекалася прийняття її суспільством, померши в 1942 році в психіатричній лікарні. Вона випередила свій час, сподіваючись на свободу раніше того моменту, коли свобода стала нормою. Так само, як і українська художниця, представниця «наївного» мистецтва Катерина Білокур.
Ми дякуємо всіх присутніх на кіно-показі за щирість у висловлюваннях і почуттях під час обговорення фільму.
Нагадаємо, що наступний кіновечір в галереї «Мистецтво Слобожанщини» відбудеться 21 жовтня 2014, слідкуйте за нашими анонсами.
Текст: Аліна Шелковіна