Харьковский областной организационно-методический центр культуры и искусства

portal info

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ЗБЕРЕЖЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ ТА РОЗВИТОК КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

Традиційна культура європейських країн

Нове у віртуальній галереї

Новая фотогалерея Центра

 

Календар подій

Січень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваРусский языкEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:

Виставка викладачів і випускників художнього училища «Дарую майстерність» - 30 травня-06 липня 2012

e-mail Друк

Пташиний двір. Костянтин СавченкоВ Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва відкрилася друга виставка викладачів і випускників Харківського художнього училища «Дарую майстерність». Тут представлені живопис, графіка, батік. Отримавши основи реалістичного живопису, одні випускники продовжують традиції харківської школи, інші ж пробують себе в постмодерні.

Тетня Іщенко і Костянтин Савченко«Це вже друга виставка викладачів і випускників Харківського художнього училища. Вперше ми організували таку виставку в минулому році, щоб дати можливість харків'янам побачити роботи художників різних поколінь, і педагогів, і випускників, які самі вже стали майстрами,– зазначила директор Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Тетяна Іщенко.– Представлені тут роботи свідчать про дуже високий рівень харківської художньої школи. Це справжнє мистецтво, яке потрібно пропагувати. Ця виставка допомагає простежити, як розвиваються нові покоління живописців. Думаю, що подібні виставки стануть у нас регулярними, за підсумками кожного навчального року».

Харківське художнє училище закінчили такі знамениті художники, як Дейнека, Шигимага, Ковтун, багато інших. В цьому році 72 випускники, з них більше двох десятків дизайнерів, близько 40 живописців, 6 театральних декораторів та 6 скульпторів.

Директор училища на тлі своїх картин«Ми робимо ставку на талант, намагаємося розвивати творчі здібності наших учнів, посилаємо їх для роботи в творчі групи, знаходимо спонсорів, допомагаємо виставлятися на всеукраїнських виставках»,– говорить Костянтин Савченко.

На нинішній виставці є і постмодерн, але більше реалістичних полотен.

«Сучасні тенденції мистецтва – стріт-арт, абстракція, оп-арт – це все більш можна застосовувати у арт-шоу, у нас же класичний навчальний заклад, де ми вчимо дітей класиці,– говорить Костянтин Савченко.– Це реалістичний живопис, основи малюнка, основи композиції, батік, театрально-декораційне відділення, скульптурне відділення. Діти повинні отримати основу. Той же Пікассо був прекрасним малювальником, живописцем, він закінчив гарну реалістичну школу, а потім творчо розвивався і став великим художником. Для того, щоб робити стріт-арт, абстракції, треба мати композиційне мислення, ази бачення кольору. А якщо людина ніколи нічим не займалася, щось там розмазала на полотні або виклала на папері і сказала, що це інсталяція, це може будь-хто, це для піару, але до мистецтва не має жодного відношення».

Леся КаміннаВипускниця і учасниця виставки минулого року, а нині викладач художнього училища, талановита художниця Леся Камінна ще нещодавно працювала в реалістичному стилі, але після відвідин Парижу в ній прокинувся постмодерніст. На виставці вона представила дві свої роботи: одна в техніці батик на шовку «Грифон» (емблема Керчі), в якій використане вільне письмо, як в акварелі, інша картина «Сонячне тепло» створена на полотні в пастельній техніці, і знизу злегка видно тонко написане лесування.

Батік. Грифон. Леся Камінна«Робота «Сонячне тепло» написана після приїзду з Парижу в жовтні минулого року. Я тоді написала відразу три картини в стилі постмодернізму. Пастозний живопис – це широке письмо (наноситься широкий шар фарби), яскраві кольори. Тут зображена раковина, яка переходить ніби в арочку, вгорі – трохи неба, а внизу – маленьке озеро – це все по плямам можна побачити,– пояснює свій задум художниця.– Зараз в Європі більше йде постмодернізм. У Парижі, наприклад, реалізму ніде не зустрінеш, окрім як на Монмартрі (це як у нас на Андріївському узвозі в Києві). Під час перебування в Парижі я вивчала сучасний живопис, ходила на виставки, вчила мову, дізнавалася, як вступити до Сарбонни, скільки коштує житло. Хотіла б навчатися закордоном. Щоправда, у них дуже важко пробитися, дороге житло, студентам складно знайти роботу, проте там високий рівень життя».

А ось інша учасниця виставки Ольга Мороз, яку цього року прийняли до Спілки художників, закордон принципово не збирається.

Ольга Мороз«Багато талантів зараз їдуть закордон, я вважаю, що потрібно тут реалізовуватися,– каже Ольга.– Я була закордоном. Так, там всі газончики підстрижені, все акуратненько, але для художника це нудно. Там немає того буйству трав, вільної природи. Мені хочеться бачити пишні яблуневі сади, десь хата розвалена, кури бігають. Там такого не побачиш. Багато великих художників їздили закордон, але той же Левітан говорив: такої краси, як у нас, там немає. Закордоном хороші перспективи, але ж треба піднімати своє, творити тут, а не тікати, потрібно хоч щось приносити Україні».

На цій виставці представлено Ольжин натюрморт «Чаюємо по-сільському». Сільська тематика їй близька, вона сама родом із села Мелені Коростянського району Житомирської області.

«Мені хочеться оспівувати село, сільське життя, мені дуже це подобається,– каже Ольга.– На цій картині зображено декілька самоварів, чашки, цукорниця, банка з варенням, і, як в селі чаюють, під чарку, з акордеоном, з балалайкою, з піснями. В нашому селі всі люди творчі, якщо не співають і не грають на музичних інструментах, то вишивають. І, звичайно ж, фоном на картині – українські рушники. Я показала невеликий куточок села, в якому панують затишок, спокій, відчувається, що це відпочинок».

Ще одна принципова позиція Ольги – вона не має наміру виходити з реалізму, а розвиватися далі в цьому напрямку.

Чаюємо по-сільскому. Ольга Мороз«Мені хочеться показати життя, яке воно є. У мене манера експресивна, але реалістична. Мене завжди зачаровували живописні роботи майстрів 50-60-х років, радянських часів. Тоді був високий рівень живопису, зараз він падає. Мені хотілося б змінити цю ситуацію. Взагалі у мене мрія через рік зробити велику жанрову виставку. Вид жанру вичерпується. Більше можна побачити натюрморти, пейзажі, а потрібно писати таке, щоб брало за душу, якісь баталії, та так, щоб глядач зміг відчути те, що відчували учасники битви, щоб стискало серце,– впевнена Ольга.– Зараз картини на військову тематику ховають, вважаю, що це неправильно, молодь повинна знати, що пережили наші дідусі-бабусі, це ж наша історія».

Художнє училище Ольга закінчила кілька років тому, цього року вона – вже випускниця Харківської академії дизайну і мистецтва. Щоб віддати щось Україні, хоче не тільки сама малювати, але і йти викладати – до рідного училища.

«Мені хочеться готувати молодь, щоб у нового покоління художників підвищувався рівень живопису. Якщо рівень моїх учнів буде вищим, ніж у мене – чого ще й бажати? Це мрія будь-якого художника»,– каже дівчина.

Виставка працюватиме до 6 червня на 2-му поверсі будівлі Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва на вул. Пушкінській, 62. Час роботи: 10.00-17.30, вихідний – неділя.

e-max.it: your social media marketing partner