Харьковский областной организационно-методический центр культуры и искусства

Основні культурно-мистецькі заходи КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва» на  2019 рік

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ЗБЕРЕЖЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ ТА РОЗВИТОК КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

Традиційна культура європейських країн

Нове у віртуальній галереї

Новая фотогалерея Центра

Найближчі події

Немає подій

Календар подій

Червень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваРусский языкEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:
( 5 шт. )

Народний календар: Різдвяний або Пилипівський піст (Пилипівка)

e-mail Друк

Репін 28 листопада розпочинається Різдвяний або Пилипівський піст, що його в народі ще називають Пилипівка. На наступні 40 днів, аж до самого Різдва, життя українських селян змінювалося. Не гоже було в цей час вживати скоромного, м'ясних та молочних страв, натомість на столі панували пісні борщ, юшка та куліш, куди замість сала додавали олію. Також готували голубці, смажену рибу, пампушки, різноманітні каші та вареники – з картоплею, кислою капустою, урдою (підсмаженим конопляним або льняним насінням), сушеними грушами.

Пилипівські заговини – переддень посту, коли ще вільно вдосталь поласувати скоромним. Не дивно, що у народі виник звичай добре попоїсти цієї днини, з веселощами та забавами. По всій Україні на Пилипа збиратися родинами, одружені діти навідували своїх батьків, а самотні люди гуртувалися за вечерею з сусідами.

На Слобожанщині в переддень заговин на Пилипівку бували так звані «складки» – вечорниці, де парубки та дівчата пригощали один одного. У Куп'янську, наприклад, дівки частували  хлопців чаєм, «орішками», млинцями, яєчнею і взагалі вечерею, а ті дівчат – вином, горілкою, цукерками, пряниками й іншими купованими ласощами. Окрім того, парубки наймали музику.

З початком посту зустрічі молоді не припинялися, хоч і сварилися, бувало, батьки, а ще більше – сільський священик. Проте не вельми зважали на це дівчата – раз за разом дріботіли до хати якої вдови на «досвітки», де пряли, вишивали в гурті часто аж до світання. Від працьовитості дівки залежало її придане. Може, вже наступного року доведеться подавати рушники: хто не дочекався сватів до Пилипа, тому точно ще подівувати доведеться, позаяк у піст весіль не грали. «Пилип не до всіх прилип», – казали в таких випадках.

С. Коновалова

За матеріалами:

1. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Том ІІ / Олекса Воропай. – К.: Оберіг, 1991.

2. Іванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии/ Петро Іванов. – Х.: Майдан, 2007.

3. Скуратівський В. Святвечір: Нариси-дослідження у двох книгах. Книга ІІ / Василь Скуратівський. – К.: Перлина, 1994.

e-max.it: your social media marketing partner