КЗ "ОБЛАСНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА"


logo1
 
logo2
 
Vesіlne rozmaїttia
 
Відкритий фольклорний фестиваль зимового календаря «Святовид»
 
Rushniki Slobozhanshchini albom
 
photo 2022 04 28
 
Культурно-мистецькі заходи на 2021 рік
  
Статут
 
 
folk
 

Нове у віртуальній галереї

 
graf
 

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:

Історія народної пісні

e-mail Друк

2 copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy

Сучасний світ і нові технології роблять часом дивні речі зі зразками
фольклору. Мова йде не про збереження або діджиталізацію, а про
популяризацію сучасними способами, яка інколи сильно впливає на сам
матеріал – змінює зони побутування пісні, традиційну манеру виконання,
також, на жаль, «губить» дані автентичних виконавців та записувачів. І у
той же час робить окрему народну пісню з далекого глухого куточка
відомою на всю Україну і, навіть, світ.

Про один такий цікавий випадок ділиться спогадами фольклористка Галина Лукʼянець.

«Я не беруся стверджувати, що була одним із перших записувачів пісні «Ой з-за гори, з-за лиману» з с. Клюшниківка Миргородського району Полтавської області, що тепер відома широкому колу аматорів і фахівців під назвою «Корабель». Можливо, вона була записана Ніною Матвієнко, яка декілька разів приїздила у село,  а потім представила бабусь на одному з великих київських концертів наприкінці 80-х. Як зараз, перед очима (бо цей концерт я випадково побачила по телевізору) – на великій сцені купка невисоких бабусь, які так енергійно і дзвінко співають архаїчних купальських пісень, та з «перехватом», з «тончиком»! Ми з чоловіком, вражені такою красою, стали будувати плани експедиції – неодмінно поїдемо! А тут вертається з київської поїздки наша Віра Осадча і каже: «Слухайте, який я гурт знайшла! Була на концерті і там почула неймовірну традицію. Їдемо!» Мова йшла про ту саму Клюшниківку. От в одній з перших поїздок до Клюшниківки, що відбулися в 1988-89-х роках і почули ми той «Корабель».

Ще на стадії запису мене не міг не здивувати цей зразок фольклору, аби ж я знала, яка цікава його подальша доля!

По-перше, самі виконавиці називали цю пісню «Моряцька» (традиційно ж народні пісні не мають назв і фіксуються записувачами за першим рядком). Так вони її оголосили, коли співали нам в перший раз і так  само представили пізніше американській дослідниці Сюзі Крейт, що брала участь у ще одній експедицій до села в 1991 році і яка фіксувала коментарі від самих бабусь щодо жанру і особливостей пісень перед їх виконанням.
А от тепер інтрига – звідки в далекому і абсолютно «сухому» (крім ставка) куточку Полтавщини пісня про моряків? Пояснення знайшлося легко, бо й перед тим ми багато разів питали, чому в Клюшниківці неймовірна кількість військових пісень – козацьких, рекрутських, солдатських. Лідерка гурту Ганна Андріївна Петренко, надзвичайно розумна і,  певною мірою, пречудово освічена жінка, стверджувала, що це тому, що поряд пролягав великий військовий тракт (можливо мова йде про Лубенський тракт), в селі регулярно був постій солдат, які «занесли» більшість цих зразків. Однак чи були серед них моряки? Не відомо... Але версія про занесення  «моряцького»  жанру  з солдатського середовища  виглядає доволі переконливо.
По-друге, натреноване вухо музиканта не тільки розчуло  в фактурі, розспіві щось знайоме, а  й згадалися подібні слова. Та це ж щось схоже  на кант! Моряцький кант, так званої «Петрівської» епохи, «Буря море раздымает», який я декілька разів слухала в різних ситуаціях,  у тому числі у виконанні чоловічих хорів (ось одна з його версій, яку чогось несправедливо позначили як «шедевр православної музики», хоча це все ж світський жанр). https://www.youtube.com/watch?v=-rp48tbmFZM  Подібність сюжету, стилю розспіву – неймовірно, що сільська традиція доволі багато зберегла з можливого першоджерела давніх часів.

Не можу не згадати, як це дивно і мило слухалося від жіночого складу. Але бабусі старалися відтворити цю пісню максимально в чоловічій манері, співали драматично, з напругою і силою. Пісня вразила настільки, що ми моментально й самі стали її співати у «Муравському шляху» (фольклорному гурті нашого центру). Трохи згодом, коли мова пішла про запис клюшниківського гурту в студії для українсько-канадського проекту «Кобза», що зініціював і втілив в 1991 р. відомий дослідник фольклору Михайло Хай, то «Моряцька», звісно, була відібрана як одна з найяскравіших у їхньому виконанні. Очолювана паном Михайлом Українська Експериментальна Лабораторія Фольклору видала касету під назвою «Пісні Полтавщини. Традиція села Клюшниківки» із записами гурту в 1997 році, от саме копії цього запису і розійшлися світом.А тепер про долю запису в наступні роки. В якийсь момент, коли інтернет став доступніше і усі, хто цікавився фольклором, почали викладати все, що мали із записів (як своїх так і чужих, тому іноді без належної атрибуції) – поширилася реакція, питання від слухачів – а хто це співає? Оскільки найвідомішим у публічному просторі тоді вже був гурт з Крячківки Пирятинського району, то пісню приписали їм. Виникла плутанина і довелося доводити, що ні, ця пісня все ж з Клюшниківки.

Далі «Ой з-за гори, з-за лиману» почали переспівувати і молоді гурти, особливо коли набрав силу молодіжний фольклористичний рух на початку 2000-х років. Пішли перепости у численних соцмережах і нарешті хтось дав назву «Корабель». Ось даю посилання на відео, в якому Dmytro Kobelskiy доповнює ауідозапис цікавими фотографіями старих часів. (https://www.facebook.com/dmytro.kobelski/videos/3085368104835311)

Одне лиш шкода, що такий розголос «загубив» дані виконавців. Бо за цими прекрасними звуками стоять яскраві особистості. Це такий «парадний» варіант,  в якому заспів і верх ведуть дві надзвичайно талановиті лідерки гурту, дві сестри Ганна і Оксена (саме так неофіційно!) Петренки. То ж доповню текст ще одним посиланням з сайту нашого архіву, де ви можете побачити  список усіх клюшниківських співачок і послухати, так би мовити, альтернативний «домашній» варіант виконання, не в повний голос, «для себе» (це часто буває в експедиціях, коли після довготривалого сеансу запису всі вже втомилися і лише трохи наспівують). https://folklore.kh.ua/site/track?id=249  Звісно, якщо є бажання переспівати цю пісню, орієнтуватися все ж треба на перший повноцінний варіант».Ось така непересічна історія відновлення і «другого життя»  прекрасного автентичного зразка нашої нематеріальної культури.

 

1 copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy copy

e-max.it: your social media marketing partner