СЬКАННЯ | Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:

СЬКАННЯ

photo 2024 05 22 14 38 47

 

Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному словникові Брокгауза – Ефрона. Про три енциклопедійні статті визначного українського фольклориста та етнографа, професора Харківського університету Миколи Федоровича Сумцова (1854 – 1922) ми хотіли б поговорити у цій та двох наступних публікаціях.
Зазначимо, що харківський вчений запропонував редакції енциклопедії абсолютно нестандартний набір понять та явищ народної культури. Деякі з них є несподіваними навіть для сьогоднішніх дослідників. Тим не менше, вчитуючись у сумцовські тексти, ми розуміємо, що ці поняття та явища
виконують важливу місію занурення у традиційний світогляд та сприяють реальному знайомству зі старосвітським українським селом. Розглянемо для початку статтю М. Сумцова “Ськання”.
У повісті Г. Квітки-Основʼяненка “Конотопська відьма” читаємо: “От наньмичка, погодивши, і вийшла з кімнати, та, дивлячись на нього веселенько, як тая ясочка, і каже:
- Або, може, ви вже пообідали, так, може, або ськатись хочете... абощо?..” В іншому місці цієї ж повісті сотник каже: “А після обід не буду ськатись...”  Ськанням займається й панна хорунжівна в цьому ж творі: хорунженко “приліг сестриці на коліна, та як та йому ськала, а він і заснув”. Упорядники збірки творів письменника ніякого коментаря до слова “ськатись” не дають, наче всі знають, що це таке. Загадкове слово “ськатись” ми зустрічаємо й в інших творах українських класиків ХІХ —  початку ХХ століття — і зазвичай без коментарів сучасних публікаторів. Можна, звісно, відкрити словник Б. Грінченка й прочитати: “Ськатися, каюся, єшся, гл. Искать (насекомых в волосах, шерсти). Такий собі пан: у соломі спить, а зубами ськається. Ном. № 2930”. Але це нам лише дасть уявлення про те, що зазвичай в старовину робили по обіді українські пани (та й звичайні селяни, як дізнаємося з повісті “Маруся” того ж Г. Квітки-Основʼяненка). Власне, в повісті “Конотопська відьма” цей буденний ритуал, хоч і без подробиць, але описаний: “хорунжівна білими рученятами копирсала у голові братику”, а з попередньої цитати можемо зробити висновок, що ськання зазвичай діяло як снодійне. М. Сумцов же в енциклопедійній статті детально описує й сам процес, і значення його в народному побуті: “Ськання (етногр.) — малоросійський народний звичай шукати в голові: переставляють кінець гребеня, притискаючи його, з одного місця на інше, хоч би під ним нічого не було. У народних піснях та казках С. виражає любов та ласку. С. — одна з різноманітних форм простонародного масажу”. Визначення вченого допомагає зрозуміти той факт, що ськання далеко не завжди діяло як снодійне, а було часом прелюдією до інтимних стосунків — про це є натяки і в повісті “Конотопська відьма”. Недарма у першу шлюбну ніч, лягаючи спати з коростявою Солохою, згадує Забрьоха свою служницю: “Та ще на ту біду, збираючись на панні Йосиповні женитись, Пазьку, таки наньмичку свою, що йому усегда після обід у головці ськала, відпустив до пана писаря до того ж діла. А сидячи на посаді з своєю Солохою, як вздрів Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так... аж оскома його узяла...”.
Гадаємо, нікому з колег М. Сумцова і в голову б не прийшло подавати в солідній неспеціальній енциклопедії статтю про таку “дрібничку життя” як “ськання”, так само як і про сміття або могарич (без якого в сільському житті українців і досі нічого не відбувається), але для вченого це і певні маркери, і “ниточки”, тягнучі за які, можна дійти до чогось справді значущого і визначального для розуміння ментальності, характеру, вдачі населення України.

 

Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ