foto


foto 61002, Україна, м. Харків, вул. Пушкінська 62 foto +380 (57) 700-26-62  foto info@cultura.kh.ua foto www.cultura.kh.ua


Рейтинг статті:
( 6 шт. )

У фольклорній вітальні звучали балади, в яких померлі cтають птахами, а дракони п'ють дівочу кров

Середа, 26 жовтня 2011 р. Коментарів: 0

Балади - улюблені ліричні пісні фольклорних колективівФольклорна вітальня відкрила свої двері 25 жовтня в Харківському обласному центрі культури і мистецтва на вул. Пушкінській, 62. Справжній аншлаг зібрали автентичні колективи Харківщини, які виконали традиційні ліричні слобожанські балади, в яких народ виплакував найдраматичніші події в житті. Саме балади є рекордсменами за кількістю куплетів і тривалості звучання.

Колектив «Муравський шлях» майже 30 років збирає та виконує фольклорБалади - один з найдавніших жанрів в народній культурі, відомий ще з XII-XIII століття. Сьогодні це, мабуть, улюблений жанр слобожанських фольклорних колективів. Саме в них народ не тільки ніби виплакував свої біди, а й давав свободу творчого польоту фантазії. Приміром, особливі переживання підкреслює образ дочки, у якої було невдале заміжжя, вона повернулася додому у вигляді птаха, а мати її впізнала і зрозуміла, що дочка прилетіла додому помирати.

Куди там мильним операм...

«Баладний сюжет складний, деталізований і в пісенному вимірі вимагає багато часу. Серед ліричних пісень саме балади є рекордсменами за кількістю куплетів і тривалості звучання, - розповіла ведуча фольклорної вітальні, керівник колективу «Муравський шлях» заслужена артистка України Галина Лук'янець. - Зовсім по-особливому звучать балади у сольному виконанні. Якщо в колективних баладах сюжет розгорнутий, то тут на перший план виносять саме індивідуальну особливість».

Олександра Тимченко виконала сольну баладуІ дійсно, морозом по шкірі пробирає пронизливий гучний голос учасниці колективу «Муравський шлях» Олександри Тимченко. Вона виконала баладу, сюжет якої за драматизмом переплюнув би будь-яку сучасну мильну оперу. Дев'ять синів жінки стали розбійниками, і одного разу напали на будинок крамаря, господаря і дитину вбили, а господиню забрали з собою, і лише потім з'ясовується, що ця жінка - їхня рідна сестра, яку вони не впізнали, а вбили своїх зятя і племінника.

Цю баладу виконавчо-дослідний колектив «Муравський шлях» записав під час фольклорної експедиції в селі Шелудьківка Зміївського району. Учасники колективу вже майже тридцять років збирають слобожанські пісенні перлини, об'їжджають село за селом, знаходять бабусь, що зберегли традиційні пісні, записують аудіо, фотографують. З цього матеріалу вийшли цілі фільми-балади, які відвідувачі Фольклорної вітальні побачили на екрані.

Балада про дракона: випадок з життя

Автентичні костюми виконані точнісенько у народних традиціяхНезвичайну історію записали в одному з сіл Сумської області. Героїня запевняє, що ще дитиною бачила, як в їх село прилітали жахливі дракони. Спочатку вони кидали стрічку на дорозі, і до тієї дівчини, яка підніме цю стрічку, змій потім починає навідуватись, пити її кров, поки дівчина не гине. Але часто з неба спускався богатир на коні і вбивав дракона.

Одного разу, як запевняє оповідачка, її батько особисто говорив з богатирем, той запитав, чи давно пролітав змій, і коли почув у відповідь, що дня три тому, сказав, ну тоді наздоженемо. А іншого разу вже майже помираюча дівчина сказала, що негоже змієві пити християнську кров і від одного імені Христа дракон загинув. Володарка чудової історії нарікала, мовляв, дарма, нині молодь не вірить у те, що так було насправді, і вона особисто бачила тих зміїв.

Ведуча Фольклорної вітальні Галина Лукьянець«Нескінченне багатство баладного жанру в українському фольклорі добре ілюструє двотомник під редакцією Олексія Дея, виданий у серії «Народна творчість» в 1987 році, в якому відомий фольклорист називає понад 300 сюжетних типів балад, - розповідає Галина Лук'янець. - Дослідниця цього жанру Софія Грица виділила такі тематичні групи українських балад: міфологічні (перетворення людей в рослини, птахів), сімейно-побутові (про різні сімейні драми з трагічною розв'язкою, вбивством, утопленням), соціально-побутові (про хвороби і смерть козаків, чумаків, рекрутів у походах) та історичні (про гайдамаків, зустріч родичів у турецькому полоні і таке інше)».

Особливість слобожанських балад

Колектив «Слобода» виконує свій рідний російський фольклорБільшість цих сюжетів зустрічається і в слобожанському фольклорі. Ось тільки особливість нашого регіону в тому, що тут одні й ті ж балади можна почути і українською, і російською, в залежності від місцевості. А є й типово російські балади, сюжет яких рідко зустрічається в українській культурі.

Приміром, народний аматорський ансамбль «Слобода» Руськолозівського сільського будинку культури Дергачівського району (керівник Тетяна Афанасіївна Фоміна) виконав баладу «Как во нашей во деревне...» - про те, як син просив у батька благословення на одруження з коханою, але не отримав, пішов у сад і зарізався.

Колектив «Кегичівські піснярки» «Цей сюжет підкреслює особливу роль старшого в родині, яка найбільш характерна для російської культури», - зазначає Галина Лук'янець.

Колектив «Слобода» відрізняє не тільки характерне російське окання, а й автентичні костюми: кокошники і сарафани - все точнісінько як у старовину. А ось в убранні аматорського фольклорного колективу «Кегичівські піснярки» Кегичівського районного будинку культури (керівник Ганна Георгіївна Коношко) вже бачимо корсетки і спідниці з фартушками - це український фольклор.

У Фольклорній вітальні - аншлагНезважаючи на досить сумну тематику ліричних балад, і глядачі, і учасники фольклорних колективів довго не хотіли розходитися з Фольклорної вітальні, всі разом співали відомі народні пісні. Багато слухачів, що підхоплювали знайомі слова, досі і не здогадувалися, що це балади: «Їхалі козаки із Дону додому», «Ой там на горі, ой там на крутій», «Ой чіє ж то жито, чії то покоси».

Наприкінці вечора усі разом виконали веселу пісню «Ой, ти Галю...» «Деякі старовинні балади ще наприкінці вісімдесятих знали в більшості харківських сіл: «Ой ковале, коваленку», «Та й затоплю та в новій хаті сирими дровами», «Летів орел через сад зелений», «Ой з-за гір, з-за гір вилітав сокіл»», - розповідає Галина Лук'янець. - Велика популярність і поширеність балад пояснюється ще й тим, що вони виконують виховну роль, драматичні події викликають у слухачів і виконавців щире співчуття, трагічні розв'язки застерігають молодь від подібних помилкових вчинків у своєму житті. Саме тому ми ще на початку дев'яностих організували Фольклорну І все ж у фіналі після сумних балад душа потребує веселої крапкивітальню, щоб зберігати традиції, звертати на них увагу молоді та міських жителів. І якщо на великих фестивалях городяни чують лише якісь уривки, то в такому форматі ми можемо більш широко представляти наші слобожанські колективи. А щоб було цікавіше, намагаємося проводити ці заходи не у вигляді класичного концерту, а вводимо інтерактивні форми».

Наступного разу Фольклорна вітальня відкриє свої двері для прихильників народних пісень вже взимку - ближче до Святок.