24 нових елементи нематеріальної культурної спадщини у липні додалися до Національного переліку елементів НКС України. 1 серпня 2022 року Український центр культурних досліджень організував проведення онлайн семінару  «Основні інструменти охорони НКС» за участі членів Експертної ради з питань НКС при Міністерстві культури та інформаційної політики. Учасниками семінару стали 60 представників зацікавлених організацій та носіїв елементів НКС, які було взято на облік наказами МКІП “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України” №228 від 06.07.2022 р. та №269 від 25.07.2022р.

Український традиційний дитячий фольклор: колискові, забавлянки, чукикалки

Дитячий фольклор на території Слобожанщини та Полтавщини представлений доволі широко й різнопланово. Загалом, його жанровий склад збігається з загальноукраїнським, але деякі форми мають більшу популярність і поширення, наприклад колискові, забавлянки, чукикалки, лічилки, дражнили та різноманітні ігри. Трохи розповімо про деякі з цих жанрів.

До дня етнографа України 17 липня на платформі «Zoom» відбулася онлайн-зустріч із провідними етнографами Харкова на тему «СЛОБОЖАНЩИНА – СКАРБНИЦЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ».  Головними організаторами її виступили Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва, Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації, Етнографічний музей «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

У кожному процесі є людина-двигун, що ініціює, провадить, надихає та змушує думати, народжувати нові ідеї та втілювати їх.

В нашому колективі – це пан Костянтин, людина цілком мирної професії. Сьогодні ж у нього в руках зброя. Пишаємося нашим захисником і наводимо його інтерв'ю, яке він дав Харківському обласному благодійному фонду "Даруй добро"

Фахівці Харківського обласного центру культури і мистецтва  проявили активну волонтерську позицію та допомогли Центру з формування продовольчих наборів у Харківській області з пакуванням таких наборів для жителів області.

Впевнені, що взаємодопомога - це інвестиція у нашу спільну Перемогу.

Бо ми на своїй землі!

Все буде Україна

Після Петрового посту наставав час для роботи в полі, на луках і городах. Чоловічою роботою вважався сінокіс, жінки ж прополювали від бур’янів городи й панські землі з насадженнями цукрових буряків. Також розпочиналася спекотна пора жнив. Але й під час важкої роботи українські селяни розважали себе різноманітними піснями. Особливо дотепними та веселими були ті пісні, які співалися жінками під час прополювання, а пізніше - й жнивні. Вони невеликі за формою, прості за інтонацією та ритмом й виконуються двома-трьома працюючими неподалік сусідками. Основна тематика пісень – підшучування одна над одною  й висміювання конкретної ситуації – незручності пози, швидкості роботи тощо:

Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка

Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтв

Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

«СЛОБОЖАНЩИНА – СКАРБНИЦЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ»

ДО ДНЯ ЕТНОГРАФА УКРАЇНИ

17 липня о 10.00 на платформі «ZOOM» відбудеться онлайн-зустріч із провідними етнографами Харкова

Етнографічні дослідження Слобожанського краю – це вивчення історії слобожан, яка включає історію житла, одягу, харчування, родинного укладу, побутових традицій. Це дослідження світогляду народу Слобожанщини, його знань, вірувань і марновірства, обрядів і звичаїв, що є могутнім засобом виховання патріотичних почуттів, джерелом нашої національної гордості і самоствердження, відродження та розвитку народної творчості, її адаптації до теперішнього часу.

Сьогодні ми вам розповімо про традиційне взуття, яке носили на Полтавщині.
Чоботи люди шили самі, хто як вмів, вони були майже у всіх, іншого взуття, крім жіночих «модних» полусапожок і черевиків не пам’ятають. Черевики зав’язувалися на зав’язки або застібалися на застьожки. З телячої шкіри шили юхтові, ялові чоботи, з конячої шкіри – шкапові, з козячої – хромові.
До середини ХІХ століття робочі чоботи були виворітними, тобто з вивороту зшивалися всі деталі чобіт, далі пришивалися закаблуки, позаду був один шов. Останніми прибивалися підбори, які на жіночих чоботях звичайно були трохи вищі за чоловічі. Підбивалися чоботи мідними підковками, також прикрашалися декоративною строчкою.

Ще один різновид - чоботи-пришви, у яких передок був пришитий до халяви іншого кольору (чорно-зелені, чорно-червоні), їх ще називали «чорнобривці», «сап’янці».

Чим прикрашалися мешканки Полтавщини 100-200 років тому?

За багатьма етнографічними даними, полтавські жінки, як і переважна більшість українок, дуже любили прикрашати себе намистами з коралів, які завозили з Європи. Корал був коштовним, тому чим більше низок (разків) «доброго», як його ще називали, намиста на жінці було, тим вищий був її соціальний і матеріальний статус. Трохи пізніше з’явилися більш дешеві матеріали, що імітували корал – смальта та скло різних форм і відтінків. Майже обов’язковим доповненням цих намист були рифи – намистини, обвиті срібною візерунчастою пластиною та пугвиці – металеві намистини, прикрашені зерню або різьбленням. Заможні жінки могли дозволити собі носити перлові, гранатові намиста.

Нематеріальна культурна спадщина це джерело, з якого кожен народ черпає як усвідомлення своєї національно-культурної унікальності, так і натхнення для майбутніх звершень. Звичаї, обряди, святкування; знання та практики, що стосуються природи і Всесвіту; традиційні ремесла – саме до таких галузей НКС належить елемент “Українська писанка; традиція і мистецтво”. Згідно з наказом №228 Міністерства культури та інформаційної політики України від 6 липня 2022 року цей елемент (охоронний номер “046.нкс”) було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Майже вперше за історію Національного переліку елемент подавався не від окремого регіону, а спільно. Бо як зазначено в обліковій картці: «Писанка представлена в усіх областях сучасної України. А саме: Наддніпрянщина, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Прикарпаття, Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Донщина, Слобожанщина, Сіверщина».