Репринтне перевидання першої на Лівобережжі України фонографічної збірки «Пісні Слобідської України» безумовно є культурною подією. З появою фонографа відкрилися нові можливості для фіксації фактурного обсягу народних пісень, характеру варіантних змін у тексті пісні. Вони розглядаються вже не тільки з естетичного загальнокультурного кута зору, але і як фактологічний матеріал для етнографічних, діалектологічних та історичних досліджень згідно з музично-стильовими особливостями та ритмо-структурною типологією цього жанру фольклору.